Частина перша.

1. Коли ми оцінюємо загальну ситуацію в світі, потрібно розуміти, що погляд з Європи, Америки та Азії на загальну картину – різний, а проблема глобальної війни нависла над людством не сьогодні. Деякі з світових лідерів при цьому поводяться обережно, деякі – як слон в посудній лавці. Хтось довго не розумів реальної картини, хтось уникав правди, щоб не отримати проблем у власну каденцію (багато з таких лідерів – європейці за останні два десятиліття, але ж ми можемо говорити і про Обаму, який в 2014 вирішив «не ескалювати»).
Нагадаю, перед вторгненням російських військ в Україну Джо Байден намагався зупинити цю війну, але отримав від путіна фактично пропозицію капітуляції в Європі. Як виявилося потім, путін прорахувався. А що б було, якби він реалістично оцінив ситуацію і вибрав інший план ведення бойових дій, не з «парадками» в бетеерах, а зі знищенням житлових кварталів Харкова та Києва в перші дні? З одного боку, Захід теж недооцінив можливості України, весь час програючи темп з допомогою, на кожному етапі надаючи її тільки тоді, коли ситуація ставала критичною, і завжди у недостатній кількості. Це не тільки про ракети Рас-3, коли енергетика України була вже на межі і за межею знищення, це і F-16 на два роки пізніше, і ATACMC із запізненням на рік, і бронетехніка, якої не вистачило на контрнаступ, і артилерія, три сімки тоді, коли вже ситуація трималася тільки на героїзмі, і снарядний голод. На кожному етапі було через силу, через багато етапів розмов, про те, що українці не зможуть опанувати складну західну техніку. Де зараз ті ABRAMS, які мали у 2023 забезпечити наступальні можливості, а зараз гниють в американських пустелях на складах зберігання. Так і «Tomahawks”, які могли зупинити війну в середині 2025. Немає сенсу зараз розбирати всі можливості, повз яких пройшли США при двох президентах. Це означає тільки одне – вони не хотіли поразки росії через якісь екзистенційні причини або через чітке планування, чому їм так потрібно.

2. Карти світу, які видають у США, мають у фокусі саме Америку, в Європі – Європу, в Китаї – Азію. Взагалі ієрогліф Китай означає «центр світу». Можливість оперувати трильйонними ресурсами мають тільки кілька країн – США, Китай, Японія, Саудівська Аравія та Норвегія. Можливості Євросоюзу співставні з цією пʼятіркою. Росія, все ще маючи величезні валютні резерви, тим не менше, витратила на війну суверенні фонди і має набагато менший вплив на світові процеси. Можливо, в цьому частково була причина повільної допомоги союзників Україні?
Тим не менше маємо що маємо.
Можливості Трампа по впливу на світові процеси на другому терміні є набагато меншими, ніж на першому з точки зору стану американських фінансів та запасів зброї, можливостей військової промисловості, і через швидкий розвиток цих категорій у Китаї за останні десять років. Трамп це розуміє і це розуміють американські експерти в різних інституціях, які забезпечували дві війни в Ірані у 2025 та лютому-травні 2026 років. Вони ж планували і готували поїздку делегації США до Китаю в цьому році. Такі перемовні делегації- це грандіозна підготовка не тільки документів і планів, це і дуже серйозна безпекова робота на рівні спецслужб.
Цього разу:
– всі члени делегації вимушені були залишити вдома ВСІ власні гаджети, телефони, планшети, ноутбуки, аірподи, розумні годинники;
– всі члени делегації харчувалися виключно їжею, яку готували американські повари;
– на зворотньому шляху служби безпеки вилучили у ВСІХ членів делегації всі подарунки і все, що було куплено в Китаї і поклали це у спеціальний сміттєвий бак на льотній смузі (думаю, потім все це аналізувалося органами безпеки в посольстві);
– кожен член делегації, навіть мультимільярдери, був «під ковпаком» спецслужб і давав свідчення про контакти. Що це, як не стан максимальної готовності до великого збройного протистояння? Ті люди, які кажуть про те, що Трамп мав легко здати інтереси Америки, розуміють складність цих інтересів?

3. Основне потенційне звинувачення – здав інтереси Тайваня, як союзника США. Якщо прибрати потік свідомості від Трампа, потрібно зрозуміти кілька моментів про історію незалежності острова і його стосунків зі світовою спільнотою.
Під час громадянської війни в Китаї, на Тайвані залишився уряд Чан Кайші, багаторічного союзника Британії та США у другій Світовій. Він навіть очолював армію, яка воювала на боці Британії в джунглях Бірми проти японців у сорокових роках 20 століття. Комуністичний Китай воював в сорокових-пʼятдесятих проти США на Корейському півострові. При підтримці США Тайвань був єдиним Китаєм, як член ООН, так і як член Радбезу ООН.

Ніксон домовився з Китаєм та викинув Тайвань з ООН і замінив у Радбезі на Китай. А срср через конфлікт з Мао це підтримав. Картер визнав КНР єдиним законним Китаєм та продовжив політику «одного Китая», яку підтримали всі Президенти США і надалі. США не має дипломатичних відносин з Тайванем, який, тим не менше, є військовим союзником США та його торговельним стратегічним партнером. Картер підписав Taiwan Relations Act, яким зобовʼязав майбутні уряди США постачати зброю та підтримувати захищеність острова. Рейган в «Шести запевненнях» зобовʼязався від імені США ніколи не тиснути на Тайвань заради стосунків з КНР. Клінтон вводив у регіон дві авіаносині групи у 1996. Байден розширив продаж зброї. Проте останнім часом влада США попереджає Тайбей про неможливість проголошення незалежності, яким погрожує влада острова. В той же час опозиція схиляє власних прихильників до максимальної інтеграції з материковим Китаєм, аж до статусу Гонконгу та Макао.
На цьому тлі Сі прямо попередив Трампа не лізти з постачанням зброї на 13 мільярдів доларів і не підтримувати острів іншими діями. Трамп підчас гострих питань відмовчується, кажучи, що рішення немає та він «не хоче воювати за 9.500 міль від США».

4. Щодо ситуації з Іраном, яка непокоїть світ. Китай публічно підтримав США у двох пунктах – ядерного роззброєння та свободи судноплавства Перською Затокою, продемонструвавши свої принципи. Але навряд чи Китай стане тиснути на Іран. Таким чином, за час поїздки президента США до Китаю ситуація з Іраном зайшла ще. Далі в глухий кут. Наскільки я розумію, йдуть останні прорахунки нової гарясої фази війни, яка має розпочатися протягом тижня та закінчитися до десятого червня, бо з одинадцятого починається чемпіонат світу по футболу у США, Мексиці та Канаді, а чотирнадцятого червня світові лідери приїдуть вітати Трампа з восьмидесятиліттям у оновлений бальний зал в Білому Домі, побудований Трампом. Годинник заведений і відсутність бойових дій зараз буде означати відмову від них, як мінімум, до дня незалежності США у липні (250 років, ще один масовий заїзд світових лідерів до США, ще один бенефіс Трампа).

5. На цьому тлі дуже важливим виглядають наступні речі:
– перша розмова Трампа з іноземним лідером після візиту – телефоном з канцлером Мерцом. Про необхідність, за Трампом, обʼєднатися з партнерами по НАТО не в оборонний, а в наступальний союз, і необхідність, за Мерцом, залучення США терміново, до механізмів постачання зброї Україні, жорстких санкцій проти РФ і спільного захисту Європи (на порядку денному все ті ж Томагавки);
– генсек НАТО Рютте збирає у Брюсселі керівників найбільших зброярських концернів Європи, в тому числі, Rheinmetall, Safran, Airbus, Saab, MBDA та Leonardo.
Мова буде йти про термінове нарощування виробництва за власні ресурси виробників в умовах пасивності урядовців країн Європи;
– на початку липня у Стамбулі відбудеться черговий саміт НАТО; який може стати доленосним, у першу чергу через рішення про перехід на витрати 5% ВВП країн-членів на військові потреби;
– впевнений, найближчий тиждень буде супер активним в контактах лідерів Заходу між собою та з Україною.

На фото подарунки з Китаю