Іноді книжка читається як тиха розмова — дуже особиста, майже пошепки, але після неї раптом починаєш інакше дивитися на власну пам’ять, своїх близьких, свої втрати й сам час.
Саме такою є книжка австралійської письменниці Брук Боланд «Останній ковток весни» — тонка, красива й дуже жива проза про дім, пам’ять, батьків, дитинство, смерть, любов і дивне відчуття того, як люди залишаються з нами навіть тоді, коли їх уже немає. Це книжка про речі, які важко пояснити, але які впізнаєш одразу: запах старого дому, розмови на веранді, страх за батьків, дитячі питання про смерть, раптове відчуття, що минуле нікуди не зникло — воно просто навчилося жити всередині нас.
Боланд пише напрочуд делікатно — десь між особистим есеєм, літературою пам’яті й дуже сучасною прозою про крихкість людини у світі катастроф, пожеж, втрат і змін. А ще — про дивну здатність життя все одно триматися за світло. Недарма сама назва книжки походить від поетичного означення зграї ластівок — gulp, «ковток».

Читати уривок з книжки…

Посилання, де можна придбати книжку https://books.nora-druk.com/product/ost-kovt/