1. Захід росії у війну відбувся у 2008 році, на Бухарестському саміті НАТО. Думаю, лідери країн Заходу не очікували настільки жорсткої реакції путіна на фактично декларацію про можливість Грузії та України рухатися в бік членства НАТО. Подробиці є в книжці Ангели Меркель «Свобода», виданої у минулому році «Видавництвом Фоліо». До речі, сьогодні постало питання про можливе призначення пані Меркель, яка знає путіна та російську мову, переговорником від Європи. Але повернемося у 2008 рік. Нагадаю, українське суспільство під тиском російської пропаганди не дуже сприймало у своїй більшості, навіщо Україна має порушити кучмівський шлях багатовекторності, а політикум вперто не бачив російської загрози навіть після чергового нападу рф на Грузію у 2008. Населенню розповідали про збоченого русофоба Мішіко Саакашвілі, який жував галстук, а не про президента незалежної держави Михеїла Саакашвілі, який з роздертої на частини жебракуючої корупційної держави створив кавказького тигра. Українці не розуміли, що ми – наступні. Западні лідери теж робили вигляд, що не розуміють, що політична корупція у Європі – це поступова колонізація Європи росіянами без війни. І тут трапилася Україна, яка не впала у чотирнадцятому, не впала і у двадцять другому. Момент найвищої могутності путіна – 2022 рік, коли, почавши війну проти України він ще й погрожував Заходу енергетичним колапсом, вимагав повернути заблоковані кошти, тероризував європейський бізнес у росії, семимильними кроками відверто розвивав антиєвропейські проєкти в європейських країнах. Ціль прямо декларувалася – підкорити всю Україну власній влади, набрати нову армію в цій майбутній квазі державі, знищити східний фланг НАТО і повернути статус-кво радянських часів, коли фронтір проходив не на хуторі Михайлівському, а під Віднем та у центрі Берліна.

2. Не так сталося, як гадалося. Складний баланс ЗСУ, українських військових ветеранів, волонтерів, народу та влади зупинив агресора, а перемовники не підписали капітуляцію у квітні 2022 року. Саме у цей момент путін весь час став втрачати політичний вплив. Захід ЗСУ на територію Курщини показав, що навіть територіальна цілісність рф – це така ж перемінна одиниця, як і російська велич. Я не буду перелічувати кроки падіння путіна до сьогоднішнього рівня, скажу лише про те, що світова могутність росії поступово складається в клаптик шагреневої шкіри: Сирія, Лівія, Венесуела. Далі будуть Куба, Нікарагуа. Окрема справа – Іран. Він не був повноцінним проксі, він був і є релігійно-клерикальною державою, яка колишніх червоних безбожників сприймає лише ситуативно. Тим не менше, як воєнний партнер росії, Іран поступово закінчується.
За свою карʼєру путін зустрічався з китайським лідером близько 40 разів. Спочатку – як рівноправний партнер. У 2008 та 2014 радився про напад на Грузію та Україну. У 2008 свідомо поліз на Кавказ до завершення літньої Олімпіади у Пекіні, у 2022 ледве дочекався закінчення зимової. Тим не менше, остання зустріч була ще 31 серпня – 3 вересня 2025 року, коли стан справ на фронтах здавався набагато гіршим для України, а ейфорія від духу «Анкоріджа», який відбувся 15 серпня, перед цим, у росіян була максимальною, межувала з наркотичним спʼянінням. Чахлик повернувся на вищій рівень світової дипломатії. Човники Трампа возили ікру з москви каністрами, потім розповідав, як молився за Трампа та таке інше.

3. Сьогодні ситуація інакша. Тільки Китай, ризикуючи санкціями США для власних НПЗ, витягує російський паливний експорт. Парад на Червоній площі відбувся через дозвіл Володимира Зеленського (а сьогодні ми побачили беззахисність москви перед українськими дронами). На відміну від 2025, Сі Цзінпінь на парад 9 травня не приїхав. Телефонних контактів, принаймні, відкритих, між лідерами двох країн не було. Трансмонгольський газопровід після завершення постачань до Європи, Сі будувати путіну не дозволив і грошей на нього Газпрому не дав.
Чахлик летить до Пекіну не як повноцінний партнер по перемовинах, а як сателіт, який має почути рішення, яке напрацьовано старшими, під час зустрічі Трампа та Сі.
Трамп, який був стільки років захоплений путіним, ФСБ і росією, прийшов до влади з лозунгом швидкого миру в Україні, весь час давав паси путіну, то знищуючи «Голос Америки», то обмінюючи до росії військового злочинця-торгівця зброєю на мирну випадкову заручницю без стратегічного виграшу, то зупиняючи постачання зброї і розвідданих Україні. Чахлик багато разів міг вийти з війни, зберігши обличчя та позбувшись більшості американських санкцій. Тим не менше, навчившись практикам Андрія Андрійовича Громика, що тридцять років очолював радянську дипломатію і отримав прізвисько «Містер ноу», не здавати переговорних позицій і весь час підвищувати ставки, він став схожим на героя старого анекдоту.
Дуже набожний чоловік потрапив у повінь, сидить на коньку даху власного будинку по коліна у воді і послідовно відповідає рятувальникам на катері, вертольоті та плоту, що його спасе Бог. А коли він потрапляє до Бога, той каже, що посилав йому порт, гелікоптер та катер, а той дурень не скористувався.
Так і чахлик.
Він за ці роки згуртував українське суспільство навколо культури та мови, втратив другу армію світу, отримав найбільш технологічну армію Європи проти себе, не взяв навіть Купʼянськ та Малу Токмачку, і зараз летить до Китая після того, що відбулося минулої ночі в Московському небі і не тільки.
А там його очікує кілька варіантів розвитку подій:
– або встановлений термін, коли він має домовитися;
– або пропозиція «круглого столу» за участю представників Китаю та США;
– або, у випадку ще більшого баранячого руху захоплювати Донбас, нова економічна реальність у міждержавних відносинах.
Можемо окремо сказати про варіанти системного продажу ключових активів, але, думаю, темп подібних речей влаштовує покупця. Китай нікуди не поспішає.
Чи є серед варіантів можлива зміна влади в росіі з особистими гарантіями чахлику – не можу сказати. Такі речі проговорюють тільки один на один, часто навіть без перекладачів. Але думаю, якщо порівнювати судьбу афганських проксі москви Бабрака Кармаля, який помер в Москві та Наджибулли, якого катували в Кабулі, думаю, чахлик вибере варіант контрольованої еміграції. А ще є історії його друзів – Каддафі, Саддама, і свіжа – Мадуро.

4. Тепер про те, що відбулося сьогодні.
Звичні останнім часом речі – С-400 та Панцирь на території аеропорту Бальбек в окупованому Криму, там же – диспетчерська башта, «жирний» пансіонат на Арабатській стрілці, який був місцем дислокації частини, що запускала дрони по Україні, кілька штабів та місць забезпечення військ від Херсонщини до Луганщини, черговий військовий корабель у Каспійську, потяг з паливом на окупантській незаконній залізниці з окупованої Донеччини на окуповане Запоріжжя.
Звично, але приємно, важливо і перспективно. Кожен крок ворога нашою землею стає все більш небезпечним.
Але головне відбулося на болотах. Сотні дронів з пізнього вечера суботи до ранку неділі прилітали по москві та Підмосковʼю. Раніше, багато разів, останній раз три дні тому, я розповідав про те, що найбільш ефективними цілями після НПЗ є азотна та електронна промисловість ворога, що працюють на війну. В суботу вчергове якісно влучили в Невинномиський «Азот» на Ставропольшині і потенційно збільшили кризу у виробництві вибухівки.
Найгучніші результати у Підмосковʼї – це місто Зеленоград да місто Дубна – центри російського ВПК, багаторічні «закриті» мономіста ще з часів срср.
«Ангстрем» в Зеленограді – найбільший виробник мікросхем для військових заводів у росії (Брянський завод вже покращено), технопарк «Елма» в тому ж Зеленограді, де базуються близько 150 підприємств, більшість з яких заточені на війну, КБ «Радуга» у Дубні, який розробляє та виробляє «Калібри» та «Онікси».
Але і це не все. НПЗ у Москві в Капотні – це символ та серце системи. Поки що символічно прилетіло у прохідну, дим був не чорний, а білий. Але якщо Московський НПЗ – це серце, то аорта москви – це кільцевий нафтопродуктопровід довжиною 400 км, який йде, оточуючи столицю. На його насосних станціях завантажують бензовози, що йдуть до АЗС та аеропортів. Ця аорта має кілька наливних насосних, в тому числі Солнечногорську, яка палає і зараз, у селищі Дурикіно. А та, яка закачує у три гілки продуктопроводу бензин, дизель та авіаційний керосин, всього одна, Володарська. Вона теж покращена нашими дронами.
Знаєте, кожен день, кожну ніч, коли російські дрони та ракети знищують Харків (а наше місто, мабуть, один з комплексів путіна, якого тут вперше прилюдно назвали хуйлом), харківʼяни завжди повторюють, що настане день, коли москва «почує» харків і відпрацює по повній.
Цей процес тільки починається. В москві є багато чого цікавого для наших дроноводів та ракетників – і обʼєкти ппо, не тільки «панцирі» на дахах житлових висоток, а й диспетчерські станції, і заводи електротехніки, і авіапідприємства, і автомобільні заводи, що працюють на війну. А головне, московський «ковьор», саме «ковьор», а не килим, – це закриття всіх аеропортів москви. Це – мрія кожного росіянина. Все російське авіасполучення йде через один узел пересадок, тому Шереметьєво, Внуково, Домодедово, Биково, Чкаловськ – вони очікують найближчим часом на нові рішення. Тепер доступ до них буде регулюватися не стільки указами Володимира Зеленського, скільки розпорядженнями Євгена Хмари, керівника СБУ. Росіянам є сенс запамʼятати це прізвище.

5. І так, згадати відому пісню, яку співав уродженець Одеси Леонід Утьосов:
«Синей дымкой окутаны стройные здания, Ярче блещут кремлевских рубинов лучи, Ждут вас завтра дела, скоро ночь, до свидания, Дорогие мои москвичи».

Тепер в москві мають запамʼятати: кожну ніч вони будуть згадувати чотири роки ночей Харкова, Києва, Дніпра, Одеси, Запоріжжя, Херсона, Миколаєва, Сум, Чернігова і інших міст, де через тривоги не спали українці.

А оточення чахлика, зрозуміло, щоденно згадує колишню могутність росії і готує табакерки та шалики для зустрічі з ним.

Могутність срср знищила війна з Афганістаном. Сила росії втрачена через криваву війну путіна в Україні.