Аналітичний висновок.

1. Досліджувати режим, створений людиною, яка поступово рухалася від комплексу меншовартості до повноцінної параної – задача складна. Тим більше, що в російській історії є кілька подібних прикладів, і найбільш цікавий – Іван Грозний.
Почнемо з путіна. Слизький, але, потрібно надати йому належне, дуже уважний до деталей в тому, що він комусь пообіцяв, або мав виконати, він робив карʼєру саме на тому, що на тлі розбещених владою пострадянських чиновників, він був прикладом служіння начальнику. Ми не знаємо підкилимних деталей його роботи на Собчака та чи була зрада, але подальший рух наверх був невипадковим – сімʼя Єльцина отримала від нього те, що забажала на старті – нечіпання в публічній сфері брудної білизни, гарантії від переслідування членів сімʼї і близького оточення, захист збереженого майна та грошей, навіть комфортна мʼяка посадка для самого Єльцина, дружини та доньки.
Приблизно те саме було і з оточенням особисто путіна – він наблизив до себе кгбістів, які старіли паралельно з ним, друзів молодості (кооператив «Озеро»), партнерів по дзюдо, не сильно підіймав родичів, майже не зачіпав олігархів. Виключення – Борис Березовський, який «сам винен» активною позицією.
Єдиним, що говорило про нездорову психіку, було маніакальне переважання комплексу меншовартості – тут і фіксація на втраті Великого срср, і всі ці оповідки про пацюка у підʼїзді його голодного дитинства і очевидна страсть до палаців та резиденцій. І інший бік цієї меншовартості – фізичний. Каблуки, польоти зі стерхами, конні фотосессіі з голим торсом, демонстрація себе з юною Кабаєвою і т п.

2. Що було далі. Він старів, він не отримував достатньо уваги від лідерів Заходу. Його натяки ніхто не розумів – японці погано чули, що за повернення навіть двох островів потрібно платити, американці не дякували за те, що він не збільшує арсенали ядерної зброї, в НАТО так і не запросили. І більше за все муляло те, що не вдається отримати задоволення навіть від України – Кучма, який не злякався Тузла та «Кольчужного» скандалу, Янукович з «конфеткою» на трибуні замість повної капітуляції (Техас мають грабувати техасці), Ющенко з його Батурином та Порошенко з невиконаною капітуляцією в Мінську. Дратувало все. І те, що почалося майже тріумфом в Грузії, зупинив Буш, який закрив небо, та українське ППО, яке над Горі збило літак.
Я не знаю, коли почалася паранойя, але довжелезний стіл вже нагадував дивакуватість африканських диктаторів Зімбабве та ЦАІ. Давайте зрозуміємо, що таке паранойя, і ви все побачите самі.
Основні ознаки параної — це стійка підозрілість, відчуття, що інші хочуть обманути, нашкодити, навіть без реальних доказів. Людина може інтерпретувати нейтральні події як загрозливі, наприклад, думати, що випадковий погляд чи фраза – це прихований сигнал. При цьому часто виникає напруга, недовіра до оточення, схильність захищатися навіть там, де немає реальної небезпеки.
Тепер бачимо, що путін – досвідчена людина з досвідом спецслужб зумів створити у власному оточенні систему стримок і противаг, з одного боку, залякав тих, хто з ним працює, що вони з ним разом фактично до смерті. Він навіть, коли відсторонює, за серйозні або уявні проблеми (або за уявну загрозу для нього особисто при підсиленні), він тримає людей поруч – досвід Шойгу та Патрушева. Обидва здавалися дуже сильними і обидва не пішли ні на пенсію, ні під суд. Біля всемогутнього Директора ФСБ Бортникова, якого теж не відпустили на пенсію, зʼявилися два не менш всемогутніх заступника. Старий Герасимов, який давно не тягне, зручніше, ніж хтось з бойовим досвідом, бо може повторити спробу Пригожина. Він зручний путіну, як розношені капці, і це добре для нас. Всі історії про двійників, про скарги Трампу на можливі удари по Валдаю, постійні жахи їздити за кордон навіть до заляканих ним країн, або зрозумілих йому, як Туреччина чи Бразилія – з того ж числа.

3. В Мі-6 та ЦРУ є підрозділи, які вивчають його психологію і питання часу, коли путіна загонять у пастку або іноземці (не забувайте, що Україна теж має багато власних агентів та агентів впливу), або свої, які вибудовують особисте майбутнє без війни, а значить без путіна. Він вже пару разів мав оговірку по Фрейду, констатуючи, що багато хто не знає, як жити без СВО.
Особливо ті з близького і середнього кола, хто молодше, хочуть хоч трохи пожити не в умовах військового табору, а на дачах на Кап-Ферра, не конфіскованих яхтах біля Сардінії та витрачати гроші не на «добровільну підтримку СВО» (станом на зараз 386 млрд руб, набагато менше, ніж заплановані трильйони), а в казино в Монте-Карло.
Як вони це зроблять – ми з вами не знаємо. Чи йому дадуть літак до Пекіна, чи пулю в лоб. Головне в тому, хто має піти за ним, а хто – залишитися. Вочевидь, не може залишитися Шойгу, Кадиров, Золотов, Патрушев.
Лавров. Він окремо, оскільки тут питання тимчасової легітимності перемовин. Але всі інші – навіть Бортников, Білоусов, Наришкін – це залежить від того, яка група в оточенні переможе, хто перший виконає те, про що думає параноїк путін – його смерть або, скоріше, відсторонення.
До початку нафтового, зернового та дикоягідного навчання росіян, було два фактори, які могли утримувати статус-кво на війні нескінченно довго: наявність великих грошей та домовленість із суспільством.
Перший рік війни взагалі був вдалий для росії по фінансам. Перелякана Європа платила за нафту, газ, метали скільки завгодно, аби не зголодніти або не втратити електорат, який трошки під мерзне взимку. Далі почалися обережні косметичні санкції, путін залякував європейців «новичком» (до речі, навіть зараз німецькі спецслужби попередили про такий рік власника «Донаушталь», постачальника дронів Україні, який і тепер вимушений змінювати квартири), американців світовою кризою, але Україну залякати не зміг. Сьогодні вже ж нова реальність – паливна криза всередині, постійні проблеми в аеропортах (дефіцит палива та «ковьор»), різке зменшення нафтового та зернового експорту, технологічного імпорту, і жорсткі проблеми для всіх типів військової промисловості та воєнної інфраструктури. Китай не є партнером в тому розумінні як підтримує нас Європа. Іран тепер теж, хоча був саме союзником, але обставини змінили ситуацію. Тут і росія не може дати іранцям бензин, такий дефіцитний в обох нафтових державах. Швидкий рух фінансової кризи має дійти до колапсу ближче до кінця бюджетного року і ніяка Набіуліна, у якої закінчився черговий термін і яку не відпускають, як і інших, не допоможе. Потрібно визнати, її професійні дії сильно допомогли путіну в утриманні економічної ситуації. Сьогодні одночасно йдуть наступні процеси – рубль щоденно падає (з 72 до 86 за два місяці, до чотирирічного рекорда залишився 1%), з банків забирають готівку (тільки у цьому році рекордні 2,6 трлн, темп збільшується, вектор не змінюється), бюджетний дефіцит вдвічі перевищив запланований у бюджеті (вже майже 5 трлн замість 2.6 на рік), отримати гроші взамін держоблігацій неможливо, ринок грошей не дає, інфляція, кредитна криза, колосальний дефіцит ліквідності (банки залізли в борги перед цб на рекордні 5 трлн). І до цього додається кадрова криза, як результат порушення соціального негласного договору.

4. Про що ж вони мовчки домовлялися? Все просто – населення голосує, як скажуть, не бунтує, не лізе керувати державою, а держава потрошку покращує умови життя, випускає за кордон, і зовсім не думає про «СВО» бо туди беруть кадрових військових, зеків та тих, хто хоче заробити на «Ладу» для дружини. Вперше проблема настала з мобілізацією осені 2023 – «ми так не домовлялися», сказали росіяни, почали бігти до Грузії, Вірменії, хто вміє, до Європи, а хтось – у Казахстан, Узбекистан, навіть до США добігли. Паралельно поїхали ті, хто не є прихильником путіна, йому вдалося прибрати незгодних за кордон. Економіка зупинилася через мобілізацію, ризики незадоволення збільшилися і вирішили залити грошима проблему – платити великі підйомні та велику зарплатню. Але і цю хвилю утилізовано.
І паралельно – збільшують час можливих часів роботи за законом, щоб рабів більше використовувати на військових виробництвах, і тут же підняли пдв для бізнесу до 22. А грошей і робочих рук не вистачає всюди, і в воєнному виробництві, і в цивільному. Все добре тільки в силових структурах – Росгвардії, ФСБ, та інших.
А ще й вибори – не дають одразу завинтити гайки.
Тому не можна оголосити мобілізацію. А люди вже поїхали.
Тільки за один вчорашній день і тільки через один КПП Верхній Ларс до Грузії виїхало 20 тисяч росіян. А в інших напрямках? Невже почули, що йде війна? Виїжджають мовчки, майже ніхто не пише до виїзду у соцмережі. Тобто всього скільки? 50 тисяч на день? 80? 100? Оренда у Єревані за місяць стрибнула на 30%. А там не дуже зараз, як і в Грузії, ставляться, це більше точка, щоб роздивитися і стрибнути подалі, наприклад, у Туреччину. Але вже все менше грошей буде від зданої квартири в Тамбові, щоб жити на ці гроші в Анталії. В Абхазію не їде ніхто. Навіть бензину туди не дають – нагнули уряд Грузії, щоб він надав «гуманітарну допомогу» , а там побачила громадськість, терміново сказали, що це «приватні структури». За російською традицією – мала проблема замовчується, поки не стане великою, коли стає великою, паніку не зупинити.

5. І окремо – «Вайлдберріз». Про них багато сказано, але це і є та крайня точка в соціальному договорі, яка може стати останньою. Власники цього маркетплейсу дали можливість заробляти всім – І тим, хто щось виготовляє, і тим, хто завозить у країну. Допомога з кредитуванням під заставу товарів у обігу, особисті рахунки під контролем, і складування, і продаж, і митне оформлення, і зручні електронні кабінети. Вони дійсно підняли цей бізнес на висоту – доставка протягом доби і т п. Вони взяли фантастичні кредити, маючи малу маржу, і створили систему, яку використовує держава для сірого імпорту, військової логістики і .. фінансового контролю за громадянами.
Вся ця система вже втратила 2.2 млн квадратів – близько 80% того, що є в європейській частині. І вся система майже одночасно зупинилася. Що далі – не зрозуміло. Півтора трильйони кредитів тільки у компанії. Скільки у підприємців? А їх 800 тисяч. Скільки з них вже банкрути? Чи одночасно їм допоможе держава? А скільки покупців вчасно не отримали і вже не отримають товари?
І так – в Україні теж страшні втрати у підприємців. Моя, книжкова галузь втратила вже товарів на піврічний обсяг випуску. І так – це війна на виснаження. Але – є і відмінність. Ми не починали цю війну. Ми маємо терпіти до її завершення. Росіянам же запломбували вуха тим, що війна далеко. А зараз вона щоденно. А ось влада – далеко. І не чує. І путіну таки похрін, чи є бензин десь в Читі. В день його приїзду паливо є всюди і дешево. Але чомусь у «скрєповий» Севастополь він не їде.
Нагадаю, що російський бунт – це не фантазія. І так, «бессмысленный и беспощадный». Але параноїк сильно хвилюється про бунт в двох столицях.

6. І бонус – Іван Грозний захворів на параною приблизно в 1482-85, після смерті однієї з дружин, Анастасії. Він боявся всього – близького оточення, рідного сина, татар, новгородців, князя Курбського, німецьких лицарів. Він створив опричнину, яка вішала, яка здирала шкіру з живих, коли тортурами намагалася знайти заколотників. Описувати тисячу способів тортур, на які любив дивитися Іван (тоді його ніхто не називав Грозним, а були інші, менш приємні прізвиська). Світ тоді був жорстокий, але росія всіх цим перемогла.
Після нього було знищено дінастію, систему влади, населення.
Зараз – схоже. Росіяне люблять царів, які знищували власне населення в боротьбі за території. Але переважно років за 50 після смерті починається ця любов.
Час божевільного може закінчитися швидко. Якщо ми будемо послідовними.
І так, я хотів би побачити, як пройдуть там вибори під ударами ФП-2 та «Лютих»

На фото – українська ракета, яка має летіти на 855 км (до москви) з 800 кг вибухівки.