Сфера: життя культури і не тільки
Author
Акуленко Аліна
Posted on
Posted on
Мені фб нагадав історію з мого іншого життя. Але я знову сміялася. Про інтерпретації Як працювала я перший рік в університеті – а було це у перший рік мого навчання в аспірантурі, – то дуже боялася студентів і порушити методику викладання. Тому слухала поради старших колег. І вони мені дурного не радили, бо хіба це […]
Read More Author
Акуленко Аліна
Posted on
Posted on
Їдемо з сестрою, вона каже: здається, що таки летить, падлюка. Вимкнули музику, відкрили трохи вікно. Не бачимо, чи летить, але бачимо, що люди стоять і в небо дивляться. Усі – в одну точку. Летить таки, падлюка. Нам їхати біля АЗС, залізниці, мосту через колії. Не те, щоб лячно. Але якось незатишно. Їдемо швидко-швидко-швидко. Проїхали. Доїхали. […]
Read More Author
Акуленко Аліна
Posted on
Posted on
Колись я бачила його у музеї, за склом. Пам’ятаю, мене найбільше тоді вразило слово “тетрадь” на обкладинці. Таке чуже, далеке, гидке якесь, потворне. Тє-трать… І вразив той факт, що попри тотальну відсутність зошитів і наявність “тєтрадєй”, ми вибороли Незалежність. “Зошит Незалежності” – це насправді більше ніж символ. Це доказ того, що справжнє, вічне, щире пробиває […]
Read More Author
Акуленко Аліна
Posted on
Posted on
Лежу в ліжку і слухаю, як летить шахед. Як по ньому працює ППО. Як починається чергова не мирна і не тиха ніч. Як по тілу повзе втома. І дрож. Бо мені страшно. Але це звичний страх. І саме це в страху лякає найбільше. Як нема сил. Але їх треба знайти. Бо хто, як не ми. […]
Read More Author
Акуленко Аліна
Posted on
Posted on
Сьогодні зранку не змогла відкрити новини. Не те, щоб страшно. Просто, а що можна прочитати після такої ночі? Кількість запущеного. Кількість збитого. Кількість жертв. Райони руйнувань. Тож просто виїхала раніше на роботу. Бо подумалося, що на вулицях буде хаос і колапс. То щоб не запізнитися. Але – ні. Був черговий ранок. Усі поспішали. Але якось […]
Read More Author
Акуленко Аліна
Posted on
Posted on
Офіс наш – у підвалі. Тож цілком править за надійне укриття. Коли вчора ввечері почалася тривога, дівчина, яка приходила у справах, попросилася в нас її пересидіти. Звісно, що так. Навіть не обговорюється. Вона вмостилася на диванчику в гостьовій зоні і миттєво взялася виносити по телефону мозок усій своїй рідні. Хлопцю, брату, мамі, ще комусь. Дзвонила […]
Read More Author
Акуленко Аліна
Posted on
Posted on
Сиджу на балконі і їм котлету в тісті. Сто років такого не їла. Зверху мащу гірчицею з чорним перцем. Запиваю охололою ранковою кавою. До того заходила на пошту. Поруч з поштовим відділенням – домашня пекарня. І так захотілося круасана із вишнею. Зайшла, запитала. Дівчата кажуть: нема такого. Шоколадний є. З вершковим кремом. З карамеллю. Питаю: […]
Read More Author
Акуленко Аліна
Posted on
Posted on
Черга – це не про успіх А також черга – це не про любов до книжок, читання, мистецтва. Це не про інтерес до культурних подій. І не про культовість цих подій. Черга – це про неповагу до відвідувача. Про небажання цінувати його час. І його гроші. А ще черга – про декларативність заяв про безпеку. […]
Read More Author
Акуленко Аліна
Posted on
Posted on
У мене є книжка “Становлення”. Авторка – Мішель Обама. Мемуари вже на той час колишньої першої леді про два терміни у Білому домі. З акцентом на особистому, жіночому. Мінімум політики, більше про родину, непросту адаптацію до статусу першої леді, стосунки з чоловіком, дорослішання доньок. Але прочитавши цю щиру жіночу сповідь, я чітко зрозуміла: прихід до […]
Read More Author
Акуленко Аліна
Posted on
Posted on
Є щось дуже інтимне в тому, як ми хвалимося пасочками: ніби дозволяємо зазирнути на свої кухні, а разом з тим – оголюємо душі. Не буває невдалих пасок. Бо в них відбиваються наші душі. Але навіть коли душі болить – і пасочка коса або горіла – душа все одно лишається прекрасною. Бо вона – душа. А […]
Read More
