Про інтерпретації
Author
Акуленко Аліна
Posted on
Posted on
0
Мені фб нагадав історію з мого іншого життя.
Але я знову сміялася.
Про інтерпретації
Як працювала я перший рік в університеті – а було це у перший рік мого навчання в аспірантурі, – то дуже боялася студентів і порушити методику викладання.
Тому слухала поради старших колег.
І вони мені дурного не радили, бо хіба це дурне – дати студентам на першій парі диктант.
Щоб у такий спосіб отримати знання про їхній рівень знань, а заразом – і зразки їхніх почерків. Зайвими не будуть.
Щоправда, ніхто не підказав мені, що потім доведеться перевірити понад сотню робіт, але могла б і сама до цього додуматися.
Диктант був із Олеся Гончара. Щоб красиво і нескладно.
Але з “нескладно” не склалося: десь на двадцятій роботі я знала кожне слово тексту напам’ять, а помилки прибували й прибували.
Як затята оптимістка, я вірила, що таки прийде та мить, після якої не лишиться місць у тексті, де ще можна помилитися.
Але тоді було речення “Яке роздолля навкруги!”
Знак оклику я студентам підказала. Тому його поставили усі.
Але в одному диктанті синім по білому писалося:
“Як Ерос – доля навкруги!”
Так, Ерос з великої літери, усе без помилок.
Відтоді я студентам давала лише тести.
Про всяк випадок.
Image by kp yamu Jayanath from Pixabay
