Категорії Щоденник

10 уроків Франкфуртського ярмарку, або побажання тим, від кого залежить стан українського книговидання

1. В світі сприйняття любого піратства, в тому числі книжкового, як електронного, так і паперового, однакове – як злочин, який роблять як ті, що викладають вкрадений контент, так і ті, які його поширюють(провайдери), так і ті, хто його споживає. Навіть в сусідній Росії видавці кажуть про перемогу над піратством, про 50% правних скачувань, про блокування піратських сайтів по заяві, про відповідальність провайдерів і, як результат, про зростання паперового, електронного і аудіо книжкового ринку. Ринку, а не базару, де поруч з бізнесом існують злочинці. Що стосується західних країн, вони не хочуть мати справи з електронними ліцензіями Україні, бо вона не хоче бути цивілізованою країною і боротися зі злочинністю в електронному бізнесі.
2. Сьогоднішня новина з поверненням Трампом статусу найбільшого сприяння Україні в торгівлі не повинна зупинити керівництво країни в питанні необхідності термінового прийняття не косметичного, а справжнього законодавства про авторські права. Було б добре, щоб не тільки Міністр Культури, а і Прем‘єр висловився з цього питання і в турборежимі додався ще один терміновий законопроект.
3. Кожна виставкова книжкова подія міжнародного або національного значення – місце уваги та присутності перших осіб держави, а у випадку з Франкфуртом – перших осіб різних держав – Президентів, Прем‘єрів, Міністрів Зовнішніх Справ, Очільників гуманітарного блоку урядів. Україна третій рік має нормальний національний стенд, але в цьому році не виставила від себе політичних важковаговиків на змагання у Франкфурті.
4. Національне книговидавництво, бібліотекарство та письменництво – предмет державної опіки в середині країни та гордості – назовні. Попередні роки очільники держави, навіть розуміючи це, не зробили жодного кроку в цьому напрямі, крім створення Українського Інституту Книги. Вважаю закон про інститут, якщо не ідеальним, то реальною базою для покращення, без суттєвих змін. Не думаю, що управління майном, реєстраційні функції – це природньо для ціжї установи.
5. Тенденції на ринках розвинутих країн такі – приблизне збереження обсягів ринку з поступовим зростанням долі дитячої літератури, нонфікшн та аудіокниг. Доля книг електронних або стоїть на місці, або поступово зменшується. Розвиваються додаткові сервіси для починаючих письменників та для читання нових романів по главах в електронному вигляді під час створення книги автором.
6. Роздрібна торгівля все більше і більше централізується у великих книгарнях, які стають місцями для досугу та в «домашніх» або спеціалізованих книгарнях, які працюють на постійних покупців. Доля інтернет-продажів продовжує зростати.
7. Якісна література швидко перекладається на всі основні мови і Україна все більше інтегрується в цей процес.
8. Ринки майже монопольні і регулюються національним законодавством дуже жорстко. Програми підтримки роздрібної торгівлі та національного книговидання різноваріантні та завжди враховують національні традиції. Питання безкінечної дрібної боротьби з російським впливом на український книжковий ринок повинно, нарешті, закінчитись закриттям кордонів для інформаційного продукту з держави-агресора
9. Ціна електронної книги дуже часто не тільки на 30-40% менше за ціну паперової в твердій оправі, але й трохи вище ціни покетбуків і електронна книга конкурує саме з ними
10. Сусідні з Україною країни вже створили сучасні книжкові ринки та випрацювали систему відносин між видавцями і державою і видавці можуть заспокоїтись і зайнятись виключно побудовою власного бізнесу, а не безкінечним узгодженням з державою правил гри
Бескінечні узгодження по фінансуванню галузі державою щорічно викликають відчуття кинутої жебракові корки хліба для продовження його жебрацького існування, а не системного підходу по розвитку галузі.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *