Категорії Щоденник

Про морозиво

Якби ми з сестрою у свої десять-дванадцять років знали про те, що це китайці придумали морозиво, то не винаходили б вдруге велосипед і рецепт.
Але ми не знали.

Тому готували морозиво самі. Із дивної суміші молока, яєць і ще чогось, що треба було перемішувати і потайки пхати у переповнену морозилку холодильника “Донбас”. О, так, ми в дитинстві робили своє перше морозиво у часи, коли наші батьки навіть і не підозрювали про існування повноцінних морозильних камер. А ми – й поготів.

Рецепт морозива ми з сестрою прочитали в якомусь з тогочасних журналів. Це могла бути або “Работніца”, або “Крестьянка”. Дідусь з бабусею, в яких ми проживали літні канікули, також передплачували “Сім’ю та школу”, але він до таких гастрономічних низин не опускався.

У цьому дивному рецепті морозиво чомусь мало містити курячі яйця – і ми їх чесно поцупили з курника. Так само роздобули склянку молока, трохи цукру і всі інші інгредієнти. Ми запхали наше морозивне місиво в холодильник, і воно там пречудово скисло ще до того, як нас викрила бабуся.
Скисло, але чомусь не замерзло.

Це була наша перша кулінарна поразка. Ми скисли разом з ним. Скисли, але не зупинилися. Тому що після того вирішили заморозити сік. Начавили його через стерильний бинт з порічок.
Сік – змерз. Але більше був схожий на калюжку чогось червоного на білому блюдці, ніж на морозиво.

Не те, щоб це нас надихнуло на подальші подвиги, але якраз тоді ми прочитали в книжці “12 місяців”, що сам Олександр Македонський, який погано переносив спеку, змушував рабів доставляти йому з гірських вершин сніг, що його для нього змішували з соком. Це правило йому за морозиво.
Чим гірші ми були за Македонського? Тож нагребли з морозилки льоду, полили його порічковим соком і з’їли. Трохи відгонило усім, що мерзло в морозилці, але то таке.

І це ми ще в ті часи не могли нагуглити, що китайці у сиву давнину просто заморожували молоко, а тоді стругали його, поливали сиропом і називали це їдло морозивом!
А то б ми легко перевершили усіх стародавніх китайців.

Мені згадалися усі ці рецепти, коли днями в супермаркеті просто не знала, яке морозиво обрати: з медом, маком, пташиним молоком чи манною небесною. І коштував мій вибір не всі гроші світу.

Морозиво і у дитинстві не коштувало всі гроші світу. Просто його не завжди у нашому сільмазі було. Бо коли – було, ми бігли до дідуся з криками: “Морозиво привезли!” І він завжди діставав улюбленим внучкам пів карбованця на морозиво.

Сьогодні – Всесвітній день морозива.
У всіх нас є спекотний привід відсвяткувати.
А також порадіти, що морозиво в наші часи – це не лише пломбір, який перепадає, якщо дуже пощастить.

Історія ж ця – про демократію і її переваги. Раптом що.

Image by silviarita from Pixabay

About the author

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *