Героїзм – він у спокої.
Щоденному і виваженому. Який так важко тримати під звуки сирен, вибухів, обстрілів.
Героїзм – він у вмінні не заламувати руки.
А брати в них те, що виходить робити найкраще, і торувати шлях до перемоги.
Героїм – він у сміхові крізь сльози.
Бо смітись ворогові в лице складніше, ніж ридати на камеру айфона в незрозумілій надії ворога розчулити.
Героїзм – він у яскравих дитячих рюкзачках на холодному бетоні укриттів.
І в маминих заспокійливих словах серед ночі: “Спи, спи, це просто ППО”.
Героїзм – він у тому, щоб вірити.
Вірити так, щоб навіть хмари не витримували і складалися на світанку у крила янголів.
Героїзм – він у тому, щоб бути вільними.
Попри все. Злу на зло.