Categories Щоденник

Герасим втопив Муму

Герасим втопив Муму.
Щоб стати класикою російської літератури.
Яку чомусь називають великою.
Якби це була класика літератури української, то Герасим втопив би не Муму, а бариню.
Або не втопив, а підпалив.
Ви ж пам’ятаєте Миколу Джерю?
Панський осавул підняв руку на Нимидору, його дружину. І Микола підпалив панські скирти.
Відчуваєте різницю?
І Герасим, і Микола Джеря – це ота ось “маленька людина”, від якої, за версією росіян, нічого не залежить.
Та невже?
Ще й як залежить.
Бо нація, яка століттями звикла приречено топити Муму, бо так наказала дурнувата бариня (і виховувати на цьому покоління за поколінням), не варта виїденого яйця .
Допоки ми століттями палили панські скирти й втікали на волю в широкі степи, вони мазохічно нищили, за панським наказом, найдорожче, що мали.
А тоді в них нічого свого не лишилося. І вони прийшли за нашим.
Тож коли вас почнуть переконувати, що наші культури – площина єднання й порозуміння, не вірте.
Бо що глухонімий Герасим, “чоловік кремезного зросту й богатирської сили”, може розповісти Миколі Джері?

About the author

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *