Коли у Чернігові розстрілювали черги по хліб і воду, я молилася усіма молитвами, які знала, щоб моя сестра у цей момент просто була в підвалі.

І сестра була в підвалі.
Вона жила в ньому насправді не один день і не одну ніч.
Чекала на синю бочечку з водоканалу, щоб набрати води.
Спала у спальнику, гріючись об кота. І берегла заряд в телефоні, як зіницю ока.

Моя сестра сказала, що ніколи не пробачить їм те, що вони зробили з нашим красивим Черніговом.

Моя сестра – майстер манікюру. І сьогодні вона зробила перші з початку війни нігті.
У Чернігові.

Нас не перемогти.
Це правда.