Знайомий білорус написав, що дуже співчуває. І що йому шкода.
Білоруською написав, до речі.
На запитання, чому ж вони нічого не роблять, відповів, що в них – арешти. Що люди гниють у тюрмах. Це страшно.
Ні, насправді вони гниють не в тюрмах.
У них – на волі й поволі згнивають душі.
Стати гнилодушним – ось що по-справжньому страшно.
Бо гнилодушні заплющують очі і вдають, що літакам і бомбам дуже ніяково летіти на наші землі з їхнього “мирного” неба.
Соромляться, перепрошують, відводять погляд. Не припиняючи сіяти смерть. Головне – заплющити очі.
То ви вже й не питайте після Перемоги, чому до ми вас такі байдужі.
Важко любити того, хто пробував тебе вбити. А потім перепросив. Зрозумівши, що не вийшло.

Фото зі сторінки Акуленко Аліна: Світ Світлин