Про Едгара Аллана По можна багато розповідати – як про самого письменника, так і про його твори – але моя порада – його треба читати.

Читаючи цей том, до якого увійшли найперші твори автора, я постійно думала: «це як майстерно треба вміти писати, аби минали століття, а твори лишалися цікавими для читача».

Гадаю, не знайдеться людини, яка не чула, або ж не була знайома з його творчістю. Я полюбила його манеру оповіді ще зі студентських років, прочитавши його новелу «Падіння дому Ашерів».

Деякі твори важко йдуть, наприклад, «Метценгерштайн», але вони тримають.

Читала довго, розбавляючи класику сучасними авторами, тому минуло багато вечорів, проведених з По.

Письменник вважається засновником жанрів детективу, наукової фантастики і горору. Його роботи певною мірою химерні, трохи моторошні, але продумані до дрібниць, глибокі, яскраво описані.

Він писав про загадкові події так, що читач вірить. Сюжети, де переплетено реальність і містичність, запам’ятовуються. Герої трохи дивні, але з власними страхами, болями і переживаннями.

На такі книжки завжди непросто писати відгуки, тим більше, що до збірки увійшло багато робіт і вагаєшся, на який зробити акцент. Тому сьогодні я просто раджу не конкретний твір, а усі роботи.
І нагадую, що класика не є нудною, як дехто вважає.
Класика – це глибина.

Видавництво Жупанського