Незвична поведінка незвичних пенсіонерів, які мали необережність знову вплутатися в незвичну ситуацію.

«Людина, яка померла двічі» Річард Осман

Продовження, а хто не знає, то це дійсно логічне продовження історії «Клуб убивств по четвергах», і саме продовження мені сподобалося більше)

Здавалося б, ті самі герої, та сама подача, але прочиталося швидко.

Можливо тому, що тут було більше самих героїв, їхніх історій, загадок і таємниць з минулого. Принаймні, мені так здалося, що я їх побачила і відчула.

Так от.
Елізабет отримує листа, який є ні чим іншим, як небажаним привітом з минулого. І вийшло так, що пенсіонери – подекуди кумедні, трохи дивні і не дуже налякані небезпекою, яка повисла над, беруться за розслідування, заручившись підтримкою своїх друзів з поліції.

Що ми тут бачимо окрім розслідування?
Рон чекає на онука, Джойс хоче собаку, а Ібрагім потрапляє в лікарню.
Тут і пограбований злочинець.
І зниклі діаманти вартістю двадцять мільйонів фунтів.

Так, порою мислення, витівки, слова і вчинки Елізабет, Джойса, Ібрагіма і Рона дивували і видавалися незрозумілими, але тим і цікавіші персонажі, коли вони непередбачувані.

У тексті відсутні жорстокі сцени, розслідування ведеться повільно (мені хотілося швидше, авжеж)))
Тут шпигунські терміни, довгі діалоги і прописані персонажі.
І гумор. Місцями справді всміхалася.

Якщо сподобалася перша частина, то друга сподобається однозначно.

Клуб сімейного дозвілля