Ми оголосили попереднє замовлення на роман “Спляча німфа” – другий в циклі про комісара поліції Терезу Батталью. Але якось не візуалізували саму головну героїню. Відповідно до мого бачення її образу, ШІ зробив портрет комісара (промпт був досить детальний і стиль carbón, малюнок вугіллям, мені теж здалося для такої героїні буде доречним).
Найцікавіше: погони та шеврони AI поставив без моєї деталізації, але виявилося, що вони відповідають реаліям сьогодення – спеціально перевірив!

Є кіношний образ Терезі Баттальї, як її побачили глядачі італійського серіалу від Channel 4 (використано фото з сайту Channel 4).

Отже, маємо зображення комісара поліції Терези Баттальї – згенерованого за моїми “вказівками” і “згенерованого” кіношниками з Channel 4 Італії. На ілюстрації я їх поставив поруч. А тепер декілька цитат з романів, щоб ви самі оцінили, чій образ ближчий до авторського або до вашого.
—
Массімо придивився до неї уважніше. Вовняний берет з блискітками притискав до лоба кумедний яскравий чубчик, який зовсім не личив її рисам обличчя, позначеним прожитими роками, та його похмурому виразові, що свідчив про таку ж сувору вдачу. Примружені очі обмацували його, неначе нетерплячі руки, обстежували у пошуках невідомо чого. Вона замислено гризла дужку окулярів. Массімо помітив, що губи в неї тонкі і вона час від часу їх задумано кривила, ніби у відповідь власним думкам. Чи, може, власному осудові.
Під пальтом, як можна було здогадатися, ховалось огрядне тіло. Тканина на широких стегнах натяглася.
—
— Але мені шістдесят, і це вже не справляє великого враження.
—
«У комісара Баттальї немає почуття гумору», ― запевнив його поліцейський.
—
Комісар Батталья розплющила очі і втупилася поглядом у Массімо: дві вузенькі щілинки дивилися на нього з викликом.
― У мене діабет.
—
Тереза Батталья знову стала такою, як і раніше: нестерпною і рішучою. Якщо за нею треба було визнати якусь чесноту, то можна було б сказати, що вона ніколи не послуговувалася своїм становищем, щоб уникнути критики, навіть несправедливої.
—
Массімо вкотре подумав про комісара Батталью. Знав, що її теж ніхто не чекає вдома.
—–