Перемовини в Ісламабаді. Вибори в Будапешті.
Кінетичні санкції у Волгограді та Астрахані.

Аналітичний огляд.

1. Перед тим, як ми поговоримо про Давіда та Голіафа, точніше, про Дональда та Галібафа, я хотів би вчергове нагадати, що це не США, а Іран постачає до рф «шахеди» та інше залізо, що це не Ізраїль, а Іран знищив у себе в небі літак української компанії з українськими громадянами і навіть не сплатив компенсацію (а я щось не чув про якісь суди з цього приводу). Ця війна, яка може закінчитися, зʼїдає потрібний нам оборонний ресурс, і ми дуже хочемо, щоб все зупинилося раніше, ніж у країн Перської Затоки знов закінчаться ракети для «Patriot” та «THAAD”. Тим не менше, для нас важливо:
– щоб українські перехоплювачі продовжували знищувати «шахеди» над Затокою;
– щоб Каспій був і далі закритим для постачання зброї з Півдня на Північ моря(
– щоб виробництво аміаку та азотних сполук було у світі на мінімальному рівні.
І правда, ми теж маємо величезні проблеми через дорогу нафту. Але, якщо брати перелік проблемних питань, то перше з них – Орбан та його вето.

2. Вже завтра в Угорщині вибори. Це парламентська республіка, тому, враховуючи змішану систему, вкрай важливо, щоб європейські наглядачі не залишили без уваги не тільки Будапешт, але й провінційні округи. Сьогодні, у суботу, в умовний день тиші, після триденного тиску Трампа з Венсом на угорського виборця, ми бачимо подальше падіння рейтингів орбанівської партії «Фідес» і зростання голосів за іншу праву партію «Тиса». Її очільник, колишній функціонер орбанівської політсили, вийшов з неї і почав боротьбу за контроль над парламентом після того як міністерка юстиції Угорщини разом з президенткою підписали помилування педофілу-гвалтівнику. Він висловився тоді про неприпустимість вседозволеності для оточення Орбана. Далі – більше. Жорстка критика режиму і в той же час не позитивна для України риторика. Петер Мадяр, лідер «Тіси» відзеркалює більшість наративів виборців Орбана, але йде далі в питаннях корупції та війни. «Тіса» виграє, якщо не буде системних підтасовувань на виборчих дільницях. Вкрай важливо виграти конституційною більшістю. Потрібно не тільки перемогти, а й змінити законодавство та механізми, якими Орбан заблокував будь-які зміни. Додаткові «ради» та комісії створені всередині виконавчої влади не дають робити кадрових змін та переслідувати корупціонерів та російських таємних симпатиків.

3. Повернемось до перемовин. Іран вважає (можливо їхні переговорники щось знають про наміри Трампа), що він ВЖЕ домовився про збирання мита і питання тільки в тому, чи він буде ділитися з Оманом та США, чи забере собі по два долари з бареля.

Також іранці впевнені, що їм повернуть давно заморожені 6 мільярдів доларів, дозволять збагачувати уран та знімуть санкційний режим, Ізраїль зупинить обстріли в Газі, та разом із штатами виплатить контрибуцію, бо вони – переможці. У це можна б було повірити, якби 82-га американська дивізія не продовжила розташування в регіоні, а вже третій за чергою авіаносець заходить на рубежі, з яких можливі обстріли території Ірану.

4. Впевнений, до початку переговорів Арагчі та Галібафа з Венсом, Кушнером та особливо «глибоким» перемовником та любителем путіна Віткоффом, все сказане з двох боків не має значення. Це артпідготовка перед боєм. Не думаю, що у донольда фредовича є багато куди відступати назад. Позаду величезні витрати на те, щоб завести до регіону дієздатну армію, яка щодня витрачає по півмільярда доларів мінімум. Позаду «ідеальний шторм» на ринку нафти, газу, азотних добрив.
Позаду незакрите питання Епштейна, російські санкції та торг з европою за ціну та реальність постачання зброї до України. Саме про це мова була з керівником НАТО Рютте, про те, що європейці мають розблоковувати канал самі, якщо їм потрібна американська ппо та ракети до нього.
Завтра Трамп буде вчергове буде вирішувати, що гірше у його ситуації – сперечатися з Ісламабадом і Іраном – чи краще вчергове обманути виборців.

5. Впевнений, завтрашні перемовини можуть бути результативними тільки у випадку великого компромісу з боку Ірану. Моя точка зору – нам скажуть про великий прогрес, а результатів не буде. По мірі наближення двотижневого терміну буде погіршуватися прогноз на їхній результат, зростати ціни на нафту. Вірогідність, що все закінчилося без введення військ – з моєї точки зору, невелика, а Іран тупо продовжує грати роль переможця.

6. Як і путін, який судячи по всьому, не розуміє рівень деградації власного ппо. Втім, по новим та новим обʼєктам безперешкодно летять українські дрони. Вчора кінетичні санкції відбулися проти двох бурових платформ у Каспійському морі, проти чергових Тора та С-300 на окупованих українських територіях. Але головне відбулося на Волгоградчині – там добрі дрони завітали на головну розподільчу вузлову станцію «Тингута», яка є центром по направленню на «Шесхаріс» кількох мільйонів тон на рік російського дизпалива. Тепер, після підтвердження намірів, українці вчергове прокатили ніжних європейців, які тиснуть на нашу владу, щоб зупинили постійні знищення нафтових активів рф. Здається, українські переговорники вже забули, як виглядає мʼяка позиція, але, на відміну від Ірану, вони мають розуміння, як використати розгубленість російського керівництва від щоденного тиску обставин: наближення посівної, необхідності глушити скважини нафти та газу.
Чергові два тижні Трампа-Арестовича не мають підґрунтя.