Categories Щоденник

Про заголовки

UPD. Після розголосу заголовок переробили. Дякую усім, хто долучився.
***
Щоразу від заголовків Української правди хочеться стрибнути в прірву.
Бо якщо їм вірити, то нічого хорошого не було, нема і бути ніколи не може. А якщо й було, то точно не в нас.
Але історія про історію власниці того самого Півника на шафочці, яка тримається, – це шкідництво, а не журналістика.
От про що ви подумали, прочитавши отой заголовок? Я, наприклад, про те, що жінка з багатостраждальної Бородянки втратила у війну чоловіка й двох синів. Вони – загинули. А вона сама – ледве врятувалася.
Насправді – ні. Тобто її чоловік і двоє синів справді померли. Але сталося це що до війни. Сама ж вона евакуювалася на захід України до того, як ворожі ракети залишили від її будинку стінку з кухонною шафочкою.
Доля власниці шафочки з півником справді непроста. Свій ківш горя вона випила сповна.
Але в цьому випадку навмисне “отрагічення” просто відгонить блюзнірством. Так і хочеться запитати: оце ви це написали, щоб що?
Не мені вирішувати, як мала називатися ця стаття.
Але для мене це історія про те, що власниця Півника й шафочки – жива. Вона врятувалася. Попри все. Вижила. Її тіло не діставали з-під уламків будинку в Бородянці.
Вона тримається, як і її шафочка.
Так, у нас – війна. І кожен день приносить страшні новини. Смертельні.
То, може, спробувати хоча б писати про життя там, де йдеться все ж про життя?
Бо це – не журналістика.
Навіщо ви так робите?

About the author

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *