Частина третя. Четвертий день виховних робіт.
1. Муссоліні відомий не тільки тим, що десь там в пеклі у нього на кітелі бовтається полтський «Білий Орел», а ще й тим, що майже двадцять років керував Італією, забезпечив стале зростання економіки, переміг мафію, але потрапив у тісні обійми Гітлера і вже не зміг з них виплутатися. Спочатку він навіть заперечував можливість аншлюсу Австрії, на рівних вів перемовини з англійцями та французами, навіть був посередником в Мюнхені (нічого не нагадує?), але потім вісь Берлін-Рим перетягнула і він тільки періодично просив про допомогу у друга Аді, коли втрачав перемоги в Африці і на Балканах. Аді допоміг кілька разів, навіть після перевороту, коли Дуче скинули та заарештували, окупував Італію та звільнив друга, поставивши його ще пару років покерувати маріонетковою «Республікою Сало» (наголос на останній склад). Все одно все закінчилося, як мало бути, і посіпака великого злодія не перестав бути злодієм – скінчив дні підвішеним за ноги на АЗС (ох, щось знов нагадує) вже після загибелі, разом з коханкою.
Два дні поспіль Олександр Лукашенко провів в тісних обіймах свого старшого за гріхами подільника, володимира путіна, в резиденції на Валдаї. Що обговорювали – відомо кожному, але ніяких комюніке не було, навіть протокольних документів по освіті та культурі не підписали.
Багаторічна вісь москва-мінськ перестала поєднувати однодумців? За багато років інтеграції Лукашенко зберіг: окремий бюджет, валюту, символічні валютні резерви, зовнішню політику, мінський автозавод, белкалій, колхози, навіть окрему армію і ще й отримав пару Іскандерів у подарунок.
І ще неочікувано для тих, хто не розуміє розкладів, обміняв кількох власних дисидентів, одного з них відомого поляка, на росіянина і ще кількох цікавих путіну людей. Американці відновили дипломатичні контакти, почали робити вигляд, що ось завтра – і повезуть калійні добрива прямо до Білого Дому трьома напрямками – з Гданська, Клайпеди та Одеси. Але все не так просто – спочатку Володимир Зеленський перевірив його яйця ретрансляторами – і яйця, схоже, не витримали, кажуть, що ретранслятори заважали болотним птахам. Потім китайський гість, цілий заступник Голови КНР, приїхав особисто підкрутити гайки на троні диктатора, щоб випадково він не поїхав прямо разом з троном. І тільки після всіх цих процедур стала можливою його зустріч чи то з путіним, чи то з одним з його двійників (три роки тому, в романі «Сьогодні. Роман про двійників путіна» я описував подібні зустрічі двійника з Лукашенком). Що могло бути вирішено? Думаю, нічого, але можу сказати, що могло бути обговорено:
– рівень військового співробітництва в українському прикордонні. Навряд чи зараз Лукашенко дозволить будь-які дії путінським дрг, але чи скаже це прямо?
– рівень та спосіб постачання палива після ультиматуму Зеленського, з Мозиря до Смоленської області (українці ж можуть і по ешелонам бити).
– майбутні перемовини з Україною. Тут він майстер – і майданчик запропонувати, у Віскулях, наприклад, це ж там мають українці за його пропозицією, заходити за ягодами?
– може бути і жорсткіше – що там з постачанням російської нафти «Дружбою»? Може, пора з Казахстаном домовитися, щоб нафтопровід не чіпали?
– а що з посадою Президента Співдружності чи Союза двох країн? Муже, путін пересяде туди, нарешті?
– а що там з духом Анкоріджа, Лукашенко намагається його вдихнути на повні груди, а дихає тільки російським санкційним смородом.
– і нарешті – а чи Колюня в якості приємника погоджений? Бо потім же потрібно буде після путіна якісь папірці показувати, якщо той зникне з трону?
Тим більше, що приємника путін так в не визначив, Іванов помер, син Патрушева не памʼятає, як звуть путіна, чомусь «ПалІванич», а Медведєв взагалі сьогодні дрихнув під час виступу Чахлика на зʼїзді партії воров.
2. Українці ведуть сорокаденну виховальну програму одразу по кільком предметам:
– нафтохімії- сьогодні вивчили роботу двох НПЗ- Ярославського та Словʼянського, путін здав залік на відмінно, обіцяв зупинити заводи;
– історії релігії – бюст Мазепи, який має анафему від РПЦ, на території Лаври, з якої вигнали російських бісів, це вже відмінно Зеленському;
– мостобудівництву – перед екзаменом по сопромату на кримському мосту СБУ провели майстер-клас на залізничному мості на залізничному маршруті з Джанкою на Керч;
– кожен день росіян вчать логістиці на прикладах зі знищеними автомобілями, за червень їх вже більше 11 тисяч. Мадяр також веде заняття по математиці, тренується на «йобликах», поки що, кажуть, ця істота на українських землях не приживається, схоже, занесуть у Червону Книгу Сходу та Півдня України.
3. Справи в Ірані і Лівані розвиваються різнонаправлено. КВІР робить вигляд «нам не дуже і потрібно ту нафту продавати», тому вчергове вдарив дронами по Бахрейну. США відповіли десятьма ударами по іранським радарам та ппо в зоні узбережжя Перської Затоки. Не дуже сильно, але частина потоку танкерів вимкнула на всяк випадок транспондери і вибрала маршрут поблизу узбережжя Оману. Оман зупинив всі розмови з іранцями. При цьому сьогодні антитерористичний спецназ в Іраку жорстко зайнявся антикорупцією, захопивши про іранських політиків вищої ланки. Схоже, США перебудовують іракський уряд для можливих сухопутних візитів на територію Ірану. Підписання угоди між Ізраїлем та Ліваном має важливий момент. Вперше ліванський уряд фактично «запросив» ізраїльське військо контролювати та патрулювати південну частину країни.
Сьогодні Ізраїль неочікувано визнав геноцид вірмен в Османській імперії. Навряд чи це з приємністю сприймуть у Туреччині та Азербайджані, але, можливо, ми щось не розуміємо перед виборами, до яких менше трьох місяців.
Важливо у цих розкладах на Близькому Сході, що всі категорично не хочуть визнати, що вони не бажають війни. Всі чекають, хто стратить першим. І це дуже небезпечно, враховуючи ще одні вибори – у США. При поганій соціології у Трампа залишиться один сценарій – жорстке вторгнення, максимальна експлуатація американського патріотизму на тлі високих цін на нафту.
4. Повернемося до України. Сьогодні Президент направив проєкт закону про Національний Пантеон до Верховної Ради. Впевнений, що вона розгляне його дуже швидко. Здається, всі рішення ухвалені і саме тому перемовин з Навроцьким не буде. Навроцькі приходять та йдуть. Україна є самостійною країною, яка веде велику війну проти переважаючого історично агресора. І консолідація суспільства через найбільш контраверсійні фігури нашої історії, є свідомою політикою Президента. Тому саме зараз це може виглядати, як відповідь на Білого Орла, але вже наступні покоління будуть сприймати рішення, як логічне.
Двадцять років тому ми презентували передостанній роман Павла Загребельного «Юлія, або запрошення до самовбивства». Серед сюжетів – спогади автора про другу світову. На презентації один з ветеранів Другої Світової, в радянських орденах, спитав Павла Архиповича, як він може спілкуватися одночасно з ветеранами Червоної Армії та УПА, і отримав приблизно таку відповідь – вас з двох боків залишилося небагато, єдиний мудрий шлях – національне примирення. Війни минулого стають історією, а ті хто були героями – залишаються в історії незалежної України. Він воював, був тричі пораненим, пройшов через німецький концтабір та провів півроку у радянському фільтраційному таборі, і мав право говорити, як ветеран.
Повертаємося до вибору Володимира Зеленського. Сьогодні він чітко вказав київській міській владі на те, що напроти Бессарабки має стояти не фонтан, а памʼятник Гетьману Мазепі. Мазепа – видатна постать для нашої історії, людина, яка 22 роки керувала Гетьманщиною після фактичної поразки Богдана та капітуляції його наступників. Людина, яка, безумовно, була не повністю легітимним керівником у часи, коли королівську владу потрібно було затверджувати у Римі, маючи родинні звʼязки серед перших сімей Європи, тим не менше, став першим українцем-героєм європейських літераторів:
Проспера Меріме, Віктора Гюго, Джорджа Гордона Байрона, Юліуша Словацького та інших.
Відсутність цього памʼятника за тридцять пʼять років незалежності- результат постійної політики компромісів. В місті Полтава тільки у 2025 прибрано памʼятник Петру Першому та памʼятник на місті його відпочинку. А у центрі міста досі стоїть російська триумфальна колонна, повʼязана з історією Полтавської битви.
Історія самої битви та всієї війни досі більшістю українців сприймається у дусі російської історії, поеми Пушкіна «Полтава» (перша назва «Мазепа»).
Численні питання про спотворення образів національних українських героїв сусідами – зрозумілі. Питання національної гідності та захисту країни не тільки від збройної агресії, а і від інформаційної агресії як ворога, так і «друзів» – чутливі питання, і мені особисто здається важливим необхідність не тільки національної дискусії на ці теми, а достойного ставлення представників держави до творчості тих людей, які створюють художні та біографічні твори про наших героїв минулого.
5. Місяць тому, якраз до перепоховання, Видавництво Фоліо видало біографію Андрія Мельника від Богдана Червака, зараз готує двотомовий роман Володимира Єшкілєва «Агон» про життя Івана Мазепи. Це вже шоста біографічна книга про Мазепу у Фоліо.