1. Спочатку хронологія.
2022 – зупинити, оговтатися. Стримати. Отримати зброю, набрати армію. Звільнити. Частково вийшло.
2023 – контрнаступ. Кордони 1991 року. Не вийшло.
2024 – знов: зупинити, оговтатися, отримати гроші, літаки. Перебудувати армію на дрони. Зайти на територію росії. Справедливий мир. Не вийшло.
2025 – найскладніший рік. Витримати і втримати ситуацію не тільки проти путіна, але й проти Трампа. Домовитися з Європою глобально. Вийшло майже все.
2026 – змінити війну через зміну виробництва. Перенести на територію противника. Створити новий переможний трек до того, як ми втратимо стратегічну перевагу. Уважно стежимо за розвитком ситуації.

2. Тепер про зброю. Що важливо:
– власне виробництво на всіх рівнях від розробки і швидкого апробування технологій до готових виробів;
– використання европейського фінансування при збереженні українського контролю за технологіями;
– максимально швидке розгортання нових можливостей доти ворог скопіює;
– співпраця з американським сучасним технологічним бізнесом – космічні технології, біг дата та штучний інтелект, використання розвідданих в живому режимі;
– надшвидка дозвільна система та масштабування.

Далі: задачі першого рівня, які ми бачимо.
Дипстрайк-дрони, крилаті ракети. Ліквідація найбільш важливих для росії підприємств у наступних галузях:
– Підприємства паливного комплексу: портова інфраструктура, резервуари, насосні станції, НПЗ, танкери, платформи для видобутку, газопереробні заводи, стратегічні трубопроводи, підприємства змішування нафти для створення стандарту сорту Юралс;
– підприємства хімічної промисловості: аміак, сірчана кислота, азотна кислота, карбамід, вибухівка, нафтохімія, гумове виробництво, основа для створення ракетного палива;
– підприємства полупровідникової промисловості та електроніки для виробництва ракет та безпілотників;
– електропідстанції, трансформаторне обладнання, ЛЕП;
– транспортна інфраструктура – мости, канали та шлюзи, водогони, дамби, естакади, понтони;
– аеродроми.

Міддлстрайк-дрони:
– частково те саме (мости, аеродроми підскоку, енергопідстанції та інше;
– штаби;
– склади зброї, запаси палива;
– скупчення живої сили, в першу чергу, резервів та тилових підрозділів;
– спалення транспорту забезпечення;
– знищення радарів, ребів, ракетних застосунків, різнотипних засобів ППО;
– параліч військової логістики ворога;
– знищення артилерії, дронової авіації, нрк та морських беків;
– дистанційне мінування;
– системне знищення живої сили противника.

3. Задачі на завтра:
Дотискання в бік знищення найбільш важливих та резонансних обʼєктів, таких, як станції космічного звʼязку в Дубні (там є ще що покращувати, на Дубні тримається телебачення та весь секретний звʼязок, як Кримський міст, який більше зараз відповідає за евакуацію, ніж за забезпечення угрупування окупаційних військ, але є символом, аеродромів в районах Воронежа, Ростова-на-Дону, залишків літаків на аеродромах Бельбек, Саки, Гвардійське в окупованому Криму, а також Єйська та інших.
Вже не завтра постає питання стратегічних аеродромів Енгельс та Оленья, омського НПЗ та повної блокади логістики фронтів через знищення мостів та понтонів.

4. Задача на плюс-мінус місяць: закриття траси Москва-Ростов, щоденний «ковьор» в районі найбільших пасажирських авіаційних хабів москви, Новоросійська військова бухта, витиснення ворога з південної Херсонщини через фактичний ресурсний голод, паніка в Криму, порушення російської концепції Криму, як військової бази. Без енергетики вона стає базою самоліквідації.

5. Задача на плюс-мінус два місяці, якщо дії не будуть зупинені перемовинами:
– блокада та звільнення Запорізької АЕС, зменшення ризиків для Запоріжжя;
– блокування Донецько-Костянтинівського угрупування ворога;
– зменшення ризиків для Харкова і Сум через блокування основних артерій ворога на Білгородщині та Курщині, улюблена тема путіна про зону безпеки;
– ямальський газовий хрест, як запорука краху газової енергетики росії;
– через масштабування обстрілів тиск на паливно-енергетичну галузь за цей період має стати таким, що не тільки воєнна інфраструктура має рухнути, а і політична.
Не через масові заворушення, а через критичні втрати грошей олігархатом.

Нагадаю ще раз.
Все це – результат щільної співпраці українців з партнерами.
Ми маємо технологічне вікно.
Ворог не є слабким чи не мотивованим. Він програє більш гнучкій українській військовій економіці, молодому керівництву держави та ринковим бізнес-процесам.
Українські військові роблять свою роботу на своїй землі, а не заробляють на «Лади» для дружин та дітей.

На фото: так виглядав молодий російський зіц-президент всього лише двадцять років тому. Думаю, нинішній теж виглядає не менш гарно після докладів оточення про стан військ та паливну кризу