1. Давайте так – при всій ексцентричності Трампа, система ухвалення рішень у військово-політичній сфері створювалася багато років високими професіоналами і кілька «ефективних менеджерів Трампа» її поки що не знищили.
Трамп та його рішення іноді виглядають дивно, але прогнозуються просто:
А) Іран не виконує те, про що домовлялися, результати перемовин спотворено, починаємо нову атаку;
Б) Союзники та держави регіону просять трошки зачекати, Іран погодився відкрити протоку;
В) Ні, не відкрив, але йде новий раунд перемовин, ось і посередники вірять в швидкий результат, зачекаємо пару днів;
Г) Іран: ви всі про що? Нам потрібні гроші з кожного танкера, розморожуємо гроші на наших рахунках і ще нам 300 мільярдів (не ріалів, а доларів) на відновлення, причому всю суму і одразу на рахунок Банку Ірану.
Все це відбувається вже, наскільки я розумію, шостий раз, довжина циклу 8-10 діб. Біржі поступово звикли до руху від 80 доларів за барель до 100 – і назад до 80 або навіть 70, в залежності від переконливості «мирних посередників». Зараз Пакистан мовчить, солірує Катар. Думаю, десь дня за чотири, коли нафта буде 72, буде новий вибух гніву Трампа.

2. Але – «не все так однозначно» на кожному колі обстрілів американці суттєво зменшують військову присутність Ірана на морі, і все жорсткіше блокують спроби іранських та «тіньових», а іноді і китайських та індійських танкерів підійти до узбережжя Ірану. В результаті Іран вимушений робити те саме, що робить росія – в умовах обмеження експорту та максимального завантаження існуючих виробничих потужностей спочатку залили повністю резервуари, потім почали глушити нафтовидобування. Ірану простіше, в Перській затоці нафта високого залягання, легка та іноді й ще під тиском, в той час коли в росії вона дуже серніста або видобувається тільки під тиском води або соляної суміші, яку потрібно закачувати в пласт або під пласт. Це означає, що зупинену наливайку в Ірані відновити не складно (все одно не безкоштовно і не швидко), в росії – неможливо.
Супертанкери стоять в Оманській Затоці в дрейфі в очікуванні угоди, маленькі іноді шмигають через Ормуз з вимкненими транспондерами. Не іранські часто порушують іранські заборони, південним шляхом біля Оману, іноді їх обстрілюють, іноді, схоже, працюють політичні або фінансові компроміси; таким чином, нафта зараз на рівні 80, а не 200, дефіциту немає. Навіть катарський експорт газу і продуктів газохімії не стоїть.

3. Далі, нагадую, в Ірані жара, палива не вистачає, режим 2-3 рази на тиждень вбиває учасників зимових заворушень, валюта (на відміну від періоду березня-травня) не надходить, курс валюти бʼє рекорди Роберта Мугабе в Зімбабве, Україна обнуляє частину російських кораблів на Каспії (до речі, впевнений, це буде відбуватися і далі). Перемовини Сибіги з Арагчі не змінили взагалі нічого, це було ритуальне обговорення.
Чому зараз Трамп може зупинити рух, а до того не міг? По-перше, Венесуела, Гайяна, самі США, Нігерія та Саудівська Аравія через порт Янбу у Червоному морі, ОАЕ через Фуджейру в Омані суттєво збільшили пропозицію на світовий ринок, Ірак щось возить авто- та залізничним транспортом, пропозиція зростає (її навіть оформили черговим рішенням про збільшення на 188 тисяч барелів на добу в ОПЕК), паніки немає.
Тим не менше, літаки США присутні, заправники на аеродромах регіону у великій кількості.

4. Іран розраховує на американського виборця; який дотисне Трампа. Трамп – теж на виборця, точніше, просто громадянина Ірану, оскільки вибори там умовні, між злом і злом, як в срср. У Трампа серед козирів непоганий стан американської економіки, дружба з власниками всіх соцмереж, і плани суттєво знизити ціни на паливо. До речі, Китай знижує купівлю нафти третій місяць, використовуючи свої мега резерви, створені при низьких цінах на ринку (в цьому режимі вистачить років на пʼять). Думаю, перемовини зараз йдуть справжні, а вчорашні погрози Ірана почати обстріл першими будуть реалізовані, як карта, що кинута на стіл перемовин. Якщо по Ізраїлю – відповідь буде жорстка, бо вибори, якщо по Бахрейну, Кувейту або ОАЕ, відповідь буде на рівні відповіді на вилиті через сусідський забор помиї.

5. І – найцікавіше на цьому тлі. Сьогодні США неочікувано ввели санкції на кілька військових установ та підприємств росії – таких, як Сухопутні війська. Не за тринадцять років війни в Україні- ні, за співпрацю з Іраном. Поясню – це сигнал російському керівництву та приватним компаніям – не зупините підтримку розвідданими, продовольством, зброєю, китайським транзитом друзів з Ірану, санкції продовжаться. Ми запасаємо трошки попкорна і дивимося, як кремль поступово стає в шпагат – «допомогти неможливо кинути». Друзів там немає, тому психологічного ефекту Трамп вже досягнув.

В другій частині сьогоднішні підсумки сорокаденного виховання путіна українцями.

На фото – відстійна зона для танкерів в Оманській затоці