росія отруює все, чого торкнеться.
Не завдаває собі клопоту змінюватися, а просто обляпує багном і гниллю усіх, хто опинився поруч.
Щоб потім тицьнути – “самі такі”.

Ні, не такі.

І доказ тому – виступ Олександри Назарової та Максима Нікітіна Чемпіонаті світу з фігурного катання. Які каталися без підготовки, без костюмів, але неймовірно красиво.
Каталися в ім’я нашої перемоги.

І які довели, що великий спорт – це про мужність і красу.
А не про допінг і скандали. Як ще якийсь місяць тому в Пекіні на Олімпіаді доводила росія. Яка навезла туди “зірочок-одноденок”, бо ж так звана російська школа фігурного катання харчується лише олімпійським золотом. А тоді плювалася жовчю на всіх, хто намагався впіймати їх на брехні й підступності .

Сходили отруйною піною й самі рускіє фігуристи, бо йшлося не про чесне змагання, а про те, що золото треба вигризти, навіть якщо доведеться перегризти горло товаришкам по команді. Просто погугліть: пекін, валієва, трусова, щербакова… І вжахнетеся тому, наскільки спорт можна зробити далеким від спорту, перетворити на гидкий скандал і заляпати всіх гниллю.

Але війна внесла корективи.
Тож виступ Олександри Назарової і Максима Нікітіна – це не лише мужній вчинок.
Не лише ще один доказ, наскільки ми сильні й непереможні.

Це історія про те, що спорт може знову бути спортом.
Спортивні змагання – красивими, піднесеними й чесними.

А світ – кращим. Коли в ньому немає росії.