Просто, чітко, з певною іронією про речі, над якими ми не завжди замислюємося.

«Від пустки»
Юлія Шекет
Видавництво Анетти Антоненко

…

Трохи дивний хлопець. Має незвичне мислення. На світ дивиться під нестандартним кутом зору. У його прізвиську є слово «Нормальнмй».

Він архітектор за фахом. Працює дизайнером. Його внутрішній світ змінився після Майдану. Він закохується. Знає, що таке невзаємне кохання. Він шукає сенс.

…
Тут багато про стосунки. Про прийняття. Про речі, які смішать. Про речі, з яких не смішно. Про людей. Про закономірності. Про звички. Про нинішні кумедні і плачевні реалії.

Про нормальність.
І ситаючи, я все думала – а де та межа, яка проведена у всіх сферах життя, згідно якої ми вписуємося в рамки прийнятої норми мислення, поведінки…

…
Це не та книжка, яку читаєш заради сюжету. Не та, в якій присутня динаміка і ніби швидкісний потяг мчать події.

Вона написана в повільному темпі.
З відступами, над якими думаєш, або ж звертаєш увагу на дрібниці, на які можливо не завжди звертав.

…
«Мене до сліз смішать всі ці високомудрі пости (переважно френдес) про те, що «ой, я ніколи не казала йому, який він чудовий, просто так, і ось він помер, люди, кажіть одне одному добрі слова, будьте уважними до тих, кого ви любите, бла-бла-бла». Я кажу. Мало не кожного разу. Немов останнього. Або потім пишу. Що який класний був той вечір. Що ти така одна. Ти є найкльовіша. Що мені найбільше важить те, як ти там»

«Людина – то таке скельце, крізь яке можна дивитися на весь спектр кольорів повітря безпечно для зору»