1. Постійна дискусія про те, чи має галузь проблеми перевиробництва, чи знижки вбили прибуток видавців, чи нові гравці швидко підуть, не отримавши легких грошей, призупинилася на період між Чорною пʼятницею та Миколаєм, коли учасники ринку витрачали час на те, як переграти конкурентів і партнерів на передостанньому святі великого попиту в цьому році перед довгою зимовою стагнацією і весняним спадом. Одна з великих друкарень, кажуть, пішла відпочити на тиждень, інші знизили ціни і збільшили терміни розрахунків для кількох великих і тому більш надійних клієнтів. Держава в особі Мінкультури очікувано не виділила коштів бібліотекам (і це більш-менш правильно у військовий час) і знов навіть не вступила в дискусію про механізм заміни російськомовних фондів після завершення війни (це абсолютно неправильно, невизнання проблеми не дає видавцям прогнозувати свої довгострокові вкладення у важкі часи).
2. Після кількох тихих закриттів мережевих та «незалежних» (від ринку?) книгарень почався період створення нових: КСД, Віват, Книголенд звітують про все нові майданчики, інші учасники ринку дивляться на це не із здивуванням, а з розумінням проблеми – в очікуванні наступного витка спиралі великі гравці намагаються побудувати автономну систему продажів власного товару, який не буде залежати від непрогнозованих знижок великих мереж. Малі мережі та окремі книгарні очікують фантастичного тиску від неринкових дій великих гравців (ненадання бестселерів з першого накладу, зменшення знижок, ексклюзивів окремим мережам). Середні видавці мають шанс зачепитися за місце в мережах за рахунок окремих домовленостей в умовах відходу з мереж лідерів ринку. Малі видавці поступово мають переходити на нішеві проєкти, або будувати збут через власні сайти.
3. Бібліотечна система є чи не єдиним варіантом виправлення ситуації. Як ідею я бачу звернення держави в особі майже не субʼєктного сьогодні на ринку Міністерства Культури до великих зарубіжних спонсорів, з модеруванням відкритих списків та руху грошей через УІК і відданням віртуальних бюджетів кожній бібліотеці, яка має вибирати з єдиного списку, а не десятків прайсів.
4. Ділячи неіснуюче хутро від ненародженого ведмедя, розумію, що найкращим оператором би був якийсь з загальновідомих фондів, що працюють поза державними управлінськими рішеннями – Фонд Відродження, Фонд Жадана та ін.
5. Відсутність дій – теж дія. Так поводиться Міністерство культури по відношенню до галузі протягом всіх 34 років незалежності за винятком кількох періодів керування МК Василем Вовкуном, Вʼячеславом Кириленком та Євгеном Ніщуком. Окремим успіхом була є-підтримка в часи керівництва Олександра Ткаченка. Я нічого не забув, колеги?
Через відсутність дій зверху, починаються дії знизу. Побажаємо успіху Бук-тікету та тим, хто обовʼязково створить йому альтернативу.
На світлині КНИГА поки що по центру.