Трамп і Європа: як кинути союзника перед тим, як прозвучить сигнал до бою.
Україна: кожен метр окупованої окупантом української землі має нести небезпеку.

1. Вчора американці провели закритий брифінг перед представниками союзників по НАТО з питання «оптимізації» участі США в силах НАТО в Європі. Цифр, які оприлюднені для широкого загалу, небагато, але загальна філософія оприлюднена. Думаю, лідери Європи останнім часом мали про щось здогадатися, але реальність перевершила найгірші попередження песимістів.
Структура армій країн-членів НАТО в Європі така: частина військ підпорядковується власним урядам, частина – обʼєднаному командуванню НАТО в Європі, яке зазвичай очолює американський генерал, зараз – генерал Гринкевич. Приблизно 50% обʼєднаних сил складають військові США (раніше – більше).
Є письмові підписані країнами-членами НАТО зобовʼязання, які унеможливлюють повний вивід військ США та мають червоні лінії щодо американських баз. Тому Трамп намагається разом з Гегсетом шукати шпарини в домовленостях, які дозволять знищити систему захисту союзників, яку створювали всім президенти США, починаючи з Гаррі Трумена.

2. На щастя, є акт, ухвалений Конгресом США у підтримку домовленостей з союзниками, який забороняє президенту США зменшувати контингент армії США в Європі нижче 76.000 військових. Але, на жаль, не прописана технічна складова цього контингенту, тому вчора прозвучало про остаточне відкликання авіаносців (дві таких авіаносних групи були постійно присутні в 60-ті-80-ті, а після цього мали базування в Європі і виконували завдання іноді поруч, в тому числі, у Перській Затоці та Червоному морі), стратегічних бомбардувальників (європейці не мають, чим їх замінити), великої кількості (1/3) літаків-винищувачів, атомних субмарин, паливозаправників, обнулюється наявність розвідувальних дронів, постає питання про кількість американських баз. Трамп, не маючи змоги зменшити кількість нижче порога, мабуть, в «дусі Анкориджа», погіршує якість американського контингенту.

Історія питання в тому, що після двох світових війн, які розпочиналися в Європі, американці домовилися в 1945 з лідерами знекровленої Європи та Японії, що зазнала поразки у війні, що США беруть на себе захист цих країн (в риториці тих часів часто звучало слово «окупація»), в першу чергу, від срср, а ці країни вбудовуються в систему західного світу, яку далі будували США: план Маршалла, наприклад, передбачав, крім інвестування, недопущеність ні при яких обставинах комуністів до урядових коаліцій (для Італії та Франції це було вкрай актуально), але ще й передбачав суперпреференції для товарів походженням з США на європейських ринках (тоді ще окремих), НАТО будувалося, як система контролю США за Європою зсередини через різні механізми, в тому числі, розвідувальні. Бретон-Вудська система забезпечувала панування долара.
Але за всім цим, як гарант, стояв контингент США в Європі. Можу навести приблизні дані на 1962-64 роки.

Танки – від 4 до 5.000, а у 80-ті роки до 7.500. Зараз до 250. При всіх розмовах про війну дронів ніхто не замінив танк та бмп на полі бою.
Літаки тактичні – до 2.000. Зараз – 120-170. Так, вони набагато більш сучасні і мають більший рівень виживання. Але їх сильно менше, ніж має росія.
Літаки стратегічні (В-47 та В-52) – близько 100, останнім часом 15-20 В-1, В-2, В-52 ротаційно.
Кораблів 6 флоту США 50-60 одночасно. Зараз 15-25.
Засобів ППО – було близько 1000. Сьогодні це 4-6 батарей Петріот (союзники також мають власні), ситуативно 1 батарея THAAD.

Європа останні півтора- два роки, мабуть, зрозуміла, що американська система стримок та противаг, що була створена 250 років тому батьками-засновниками, отримала пробоїну. Російське втручання у вибори в 2016 цю пробоїну протестувало на а першому терміні Трампа. На другому, через невідповідність кандидата демократів хоча б мінімальним критеріям переможності, виборець надав Трампу другий шанс. Як і очікували, він виявився трікстером. Його команда цього разу – згуртована група, яка використовує бюджет США, воєнну машину США, напрацювання попередників, не тільки для особистого збагачення, а й для виконання невідомих суспільству обіцянок, наданих невідомим спонсорам та партнерам.

3. Стан справ європейської воєнної науково-технічної думки – не нульовий. В багатьох галузях є суттєві напрацювання, які, тим не менше, свідомо гальмувалися тими ж американцями, щоб зменшити конкуренцію з боку європейських виробників зброї. У першу чергу це стосується стратегічного озброєння – великих літаків, атомних підводних човнів, протиракет ППО, систем навігації, бомбардувальників та винищувачів, космічної зброї, сучасних систем отримання розвідувальних даних. Тим не менше, військові концерни Швеції та Франції мають відповідні рішення в більшості компонентів, німецькі, британські та італійські зберегли виробничу базу та можуть її розширити. Особливо у співпраці з українцями, які мають максимально демократизовану та розгалужену систему виробництва дронів та РЕБ різних категорій, супер розгалужену систему керування отриманою інформацією, одночасно працюють з тисячами видів обладнання, сертифікованого НАТО, мають можливості випробувань в максимально жорстких обставинах.
Є ще два партнери, які можуть допомогти європейцям – це теж здивовані поведінкою США Південна Корея та Японія.

Південна Корея є фактично єдиною державою, яка може створити альтернативну систему захисту неба, це потрібно Україні та Європі, звісно, набагато простіше будувати єдину інтегровану систему. Саме зараз (хоча і дуже складно) така можливість зʼявилася. Європа знаходиться на зламі майже вісімдесятирічної системи безпеки. За вимогами США, до липневого саміту НАТО у Стамбулі європейці мають узгодити зі США власні «творчі» плани по заміні американських підрозділів.
Впевнений, що наступний крок – це військові бази. 60 років тому їх було у військ США в Європі близько 60 і ще майже тисяча місць постійної дислокації військових. Зараз – всього лише тридцять одна база та кілька десятків додаткових пунктів розташування, часто ситуаційних і змінюваних. Дональд Трамп вже підіймав питання існування баз США на кордонах з Україною в Румунії та Польщі, які є логістичними хабами постачання нам американської та європейської зброї, як від країн НАТО, та за чеською ініціативою, зброї, зібраної від інших партнерів.
Коли росіяни кажуть про «дух Анкоріджа», чомусь всі вважають, що мова йшла, в першу чергу, про Україну. Думаю, питання звучало набагато ширше – путін піднімав ті ж теми, що і на останній перед вторгненням в Україну зустрічі з Байденом – про відновлення російського впливу на території країн колишнього Варшавського договору. Те, що путін не розуміє, що миролюбна Європа 2021 року з Орбаном та Меркель – це одне, а Європа Мерца та Мелоні – інше, це логічно, він давно втратив відчуття реальності, а те, що Трамп, який палає ненавистю до більшості лідерів європейських країн, не розуміє, що росія вже чотири рази кількісно втратила армію вторгнення в Україну, що всі можливості економіки росії надірвані цією війною, що кожне скупчення російських військ перед вторгненням в Європу має отримати прильот українських безпілотників або ракет, що жоден військовий корабель балтійського флоту не має шансів дійти до протоки Капегатта в Данії- це говорить тільки про його безмежне самолюбування.

4. Одним з головних здобутків демократичної системи урядування, є зміна очільників, можливості бути вибраними президентом США обмежуються двома термінами. Дональд Трамп керує Америкою 5 з половиною років, через півроку, ймовірно, він має втратити частину переваг, якщо республіканці не отримають більшості в обох палатах Конгресу. Вже зараз ця більшість стає все більш вразливою через справу Епштейна та через війну. Сьогодні виборча система підійшла до чергового етапу перевірки на міцність. Особливістю традицій є не тільки проведення внутрішньопартійних праймеріз по висуванню кожного кандидата. Як правило, якщо той чи інший конгресмен вже є діючим парламентарієм, він отримує підтримку партійного істеблішменту та перемагає в боротьбі за кандидатство у «власному» окрузі. Трамп «підвісив» цю традицію. Кілька днів тому в Техасі відбулися чергові «праймеріз». На них переміг не конгресмен, що 24 роки перемагає на цьому окрузі, а «кандидат Трампа», людина, яка мала корупційні та сексуальні скандали у біографії. Оскільки це традиційно «червоний» (республіканський) округ, Трамп отримає майже гарантовано зобовʼязану йому особисто людину в Конгресі замість традиційно стабільного республіканського депутата, який працює за совістю та переконаннями, згідно фракційної дисципліни. Але такий підхід створює в Конгресі додаткову групу ображених «кульгавих качок» на додаток до тих, хто через вік не планує бути учасником перегонів. Подивимося на більшість у Сенаті та Палаті Представників вже через півтора місяці, після святкування дня народження Трампа а середині червня та ювілею США у липні.
Система, яку постійно гвалтують, іноді бере реванш. Згадайте ці слова після Стамбульського саміту та святкування 250-річчя Незалежності США.

5. Що стосується поточних подій в Україні та на фронтах, є сенс відмітити наступні:
– зупинку чергового НПЗ у Центральній росії – Сизранського. Кажуть, там згорів якийсь запобіжник чи установка. Постачання палива у кільцевий нафтогін Москви вчергове зменшилося;
– ще один прильот у нафтобазу в Туапсе. Невже росіяни не розуміють, що у тому регіоні СБУ не надавали дозволу на існування нафтобаз?
– чергове влучання ракет Storm shadow у штаб Чорноморського флоту, який досі щось робить в нашому Криму. Зрозуміло же, що окупанти в штабах – такі ж смертники, як і ті, хто пішки лізе в кілл-зону;
– чергове влучання у 325-й авіазавод у Таганрозі. Все що не евакуювали, звісно, буде спалено, всі можливості для цього є. Росіяни люблять публікувати відео, щось палає там непогано;
– чергові червоні крапки на карті вздовж незаконної траси, яку побудували на окупованому півдні України без погодження з укравтодором. Серед нових локацій для спалювання – прикордонна черга – там де окуповані території межують з ростовською областю. Оператори дронів передають вдячність тим, хто ці черги формує. Але і без цього логістика Півдня стала постійною темою кримінальної хроніки. Незаконні транспортні засоби підпадають під заборону подальшого руху з боку «Азову».

6. І на додаток – класичний анекдот на тему.
В маленькому приватному літаку, який летить над Італією, Папа Римський, Дональд Трамп, місцевий раввін. Командир екіпажу вбігає в салон, де йдуть теологічні спори, і каже, що вони за кілька хвилин впадуть десь поблизу Риму, а парашутів, крім членів екіпажу – всього два. І вони мають вибрати самі, хто стрибає, а хто залишається вмерти. Він приносить до салону два парашута та відкриває люк.
Папа першим бере парашут і стрибає, прочитавши молитву, в якій згадує інтереси мільярда католиків світу. Після нього Трамп, повідомивши раввіна, що він має зберегти для людства свій найкращий, найбільший і найрозумніший мозок, хапає парашут і вистрибує. Льотчик, дивлячись в очі раввіну з жалем, прощається з ним, але той встає і каже, що стрибає теж, бо власник найвеличного мозку замість парашуту надягнув рюкзак зі свитками Тори, що належав раввіну.