Я з нетерпінням чекала на вихід цієї книжки, бо знаю, як гарно пише авторка. Це друга частина серії творів про справи комісара Баттальї – непересічної, гострої на язик, різкої і розумної жінки. І сталося так, що друга частина сподобалась ще більше, ніж перша
Тут є розслідування і справа, за яку береться комісар і її команда. Все починається з картини, коли після експертизи встановлено, що вона намальована не фарбами, а кровʼю. Художник живий, але з того часу минуло 70 років, він став не просто відлюдником, а ніби впав в транс. Розслідування описано покроково, бачимо події, які відбуваються нині, і які сталися давно. Починаємо здогадуватись про багато речей, але авторці вдається здивувати як ходом справи, так і неочікуваними поворотами сюжету
Та мені найбільше сподобалось не так саме розслідування, як спостереження за персонажами, які стали близькими ще з першої частини. Просто тут ми маємо змогу більше пізнати кожного – у комісара прогресує деменція і спостерігати за тим, як вона все записує, як старається швидше розкрити справу, як боїться загубити свої записи, було боляче. Іспектор, її помічник, теж переживає непростий період свого життя, його дівчина вагітна, він розгублений, внутрішній конфлікт назріває. І от те, як переплітаються долі цих двох людей, які не надто ладнають, як вони допомагають один одному, як сперечаються… здавалося, що вони зовсім поруч, було враження, що дивишся серіал з улюбленими персонажами.
Історія похмура, тож якщо ви любите темні трилери і детективи, вам сподобається.
Окремо про атмосферу. Поряд з усіма подіями, а їх тут багато і вмістити все в один відгук нереально, ми спостерігаємо за шляхом, який треба пройти, щоб дізнатися історію цієї картини, тож ті кроки приводять нас до долини Резія – ізольованого регіону Італії. І про цю долину і те, що там відбувалося, можна написати багато, але повірте, це треба прожити, щоб відчути. Безліч таємниць, які дивують і шокують.
Видавництво готує третю частину і я чекаю з нетерпінням. Бо за головних персонажів, яких полюбила, неможливо не хвилюватися.
Про манеру написання – з художньої точки зору шикарно, багато метафор, відступів. Я кайфувала.