По-перше, я з тих, хто свідомо був за незалежність під час першого референдуму, навесні 1991, коли більшість підтримала збереження срср.
По-друге, я з тих, хто повірив багатьом публікаціям у газетах тих часів, автори яких аналізували наш ВВП, не розуміючи, як хитро була завʼязана кооперація всередині срср і як складно виявилося Україні без російської сировини і без адекватних грошей та замовлень на продукцію нашого ВПК.
По-третє, я багато разів і в різних аспектах обговорював з Леонідом Кравчуком та Вітольдом Фокіним і Біловезьку Пущу, і те, що відбулося потім. І фактично економічну блокаду через мішки з нерозібраними паперовими платіжками, які за вказівкою Єльцина накопичував в окремій кімнаті Центробанку дуже професійний (без жартів) банкір Віктор Геращенко. І я розумію, що економічне знищення України почалося не у 2014, а у 1992.
Пр-четверте. Незалежність, яка здобута даром зверху – не оцінена і не сприймається, як справжнє щастя. Мабуть, тому у Тараса Шевченка після отримання волі, яка не була сприйнята і оцінена, була страшна солдатчина. Україна мала пройти через підтвердження Незалежності кровʼю. На жаль, настільки великою кровʼю. Я впевнений, що у нас були шанси зупинити все у 2008, потім у 2014, особливий шанс – у 2019-2021. І вже не було шансів не розпочати війну у 2022. Але – з іншим початком.
Всі ті, хто загинув за ці роки – власними життями будують Незалежність для наших онуків.
І, по-пʼяте. Незалежність отриману такою ціною ми маємо не втратити, вчергове пройшовши повз наш шанс.
Ми маємо стати країною з найкращими можливостями для життя, для роботи, для безпеки, для технологій, для відпочинку. Все має бути продумано і законно. Залежить від нас. Має бути повна, абсолютна віра у справедливість і підконтрольність народу всіх тих, хто буде відповідати за цю країну.
Головна цінність – свобода.
Головний інструмент – право.
Головна риса характеру – толерантність.
Головна якість захисників – тут їх дві – стійкість та відповідальне ставлення до життя.