1. Сьогодні центром важливих подій є не Україна (канцлер ФРН поїхав, росіяни готуються до нових терористичних атак на наші міста, українці грають Вівальді.
На Близькому Сході США та Саудівська Аравія поступово дотискають ірано-хуситську коаліцію (кожен окремо), а Ізраїль постійними скандалами наближає вибори до Кнессету. Почнемо з Ормузької протоки. Саме використаний Іраном шанс створити там колапс і зробив весь світ заручниками цін на нафту. У США потенційні виборці отримали майже рекордні ціни дизелю, Трамп звинувачує українців у зупинці заводів, що давали на зовнішні ринки дизпаливо, Європа прогнулася під Трампа і викидає на ринок 100 млн барелів палива та нафти з резервів, у США резерви за часи вторгнення на Близький Схід впали з 450 млн барелів до 290 і продовжують скорочуватися (до речі, найвища планка запасів там була 770 млн барелів), Китай зменшив запаси більше ніж на 100 млн барелів і активно переводить економіку на відновлювальні типи енергії. Тим часом:
– розбитий чи то іракцями, чи то хуситами нафтогін до Янбу відновлено, саудіти звітували про відвантаження 5.8 млн барелів на добу;
– сірі схеми вивозу нафти під самим берегом Оману працюють, хоча Іран іноді намагається знищити безпілотниками ці транзитні танкери з нафтою, іноді вдало;
– раз на кілька днів катарцям вдається пройти через протоку супертанкерами із зрідженим газом, обкладеними мішками з піском, пожежними засобами та ємностями з водою. Іноді танкери горять. Військові США охороняють такі колони з моря і неба, але їхні кораблі не заходять до Перської Затоки;
– за даними аналітиків, зараз через Ормуз проходить на добу від 12 до 17 млн барелів нафти на добу, у середньому 13,8, це десь 75% довоєнних обсягів, а разом з відновленими поставками через нафтогін Схід-Захід у Саудівської Аравії та логістичним мостом ОАЕ на Фуджейру до Оманської затоки – вже на рівні минулих років. А є ще відновлений нафтогін з Іраку на Туреччину, збільшення видобутку у США, Венесуелі та Лівії, нафти, здається, мало би вистачити і ціна 100 доларів за барель, завдяки якій добре годуються росіяни, має просісти. Вона і просяде, скоріш за все, до виборів у США, під тиском Величного. Він потім пояснить, що це він знизив ціни, а у збільшенні винні попередники та Україна;
– серед найбільш постраждалих виробників – Катар з газом, гелієм, сіркою, аміаком та іншими продуктами газохіміі, та маленькі Кувейт та Бахрейн, що не мають можливості побудувати власні газопроводи та нафтогони. Вони планують взяти участь у великих інфраструктурних проєктах через Сирію. Саудіти щось вже проектують через Іорданію та Сирію і планують дуже потужний (5-7 млн барелів) нафтогін через Оман до південних портів. Саудіти завжди відчувають, що буде завтра;
– а завтра ціна різко впаде, обхідні маршрути зроблять Перську Затоку регіоном без танкерів. Оскільки іранський режим не планує домовлятися, Америка займається примусом до реальних перемовин – Іран є єдиним, кому не вдається випустити власні танкери за межі Затоки. Навіть східні порти, за Ормузом – не працюють через американське ембарго;
– Іран не тільки не вивозить нафту, він не може ввезти вкрай необхідні товари. Раніше для цього був піший варіант з Туреччини та Пакистану, вже ні. З цього тижня США вводять санкції на тих, хто продовжує постачати вантажі до Ірану залізницею або машинами. Курс іранської валюти (ріала) продовжує вільне падіння (вже 2.7 млн реалів за долар). Мені здається, що при курсі пʼять всі рішення будуть прийняті.

2.Чи залишився у Ірану воєнний потенціал, який дозволить за пару тижнів до виборів у США влаштувати у Затоці Армагедон? Не знаю, але бачу, що вже третя за рахунком авіаносна група США рухається на Близький Схід. Пересунення таких мас техніки і такої кількості людей – це не тільки гроші, це складна логістична задача. Три авіаносці групи плюс важкі бомбардувальники, що базуються у Європі – це безпрецедентна військова сила, яку використовують США ще з часів війни у Вʼєтнамі. Я не можу знати, коли почнеться нова фаза – але вона почнеться. Чи перед виборами в Ізраїлі, чи перед або після виборів у США. Але почнеться.

3.Але позавчора вже все почалося на Півдні Аравійського півострова. Коли кілька тижнів тому легкоозброєні хусити на пікапах, швидкісних морських катерах та з великим бажанням воювати, за кілька днів захопили кількасот кілометрів узбережжя аж до Баб-ель-Мандебської протоки, пустелю вздовж берега і шматок гір східніше Сани, почали обстріл НПЗ на Саудівській території та створили загрозу котла для військ уряду Ємену в середині країни, єменське військо посипалося. Не знаю, які аргументи використали саудіти до сусідів, але Ємен провів термінову мобілізацію на сто тисяч призивників і ще 80 тисяч планують, і провів миттєву зустрічну атаку вздовж узбережжя. За два дні було повернуто близько ста кілометрів берегової лінії, наступ ворога всередині країни зупинено. Операція проходить при підтримці саудівської авіації, яка зробила більше ста бойових вильотів літаків тільки за добу. Саудіти звітують про знищення основних баз ворога, президент Ємену проголосив війну за повне звільнення території від хуситів (нагадаю, там спека та гори, в яких ховаються виробництва балістичних ракет, штаби іранського КВІР та ще багато сюрпризів). Вчора пройшло засідання Ради Мекканської угоди і Туреччина з Пакистаном погодилися взяти участь у цій війні, Пакистан вже має на території Саудівської Аравіі близько 30 тисяч військових, кілька ескадрилій літаків китайського виробництва і взагалі є ядерною державою. Туреччина є не тільки країною НАТО, яка нещодавно змінила режим у Сирії, підтримала дії азербайджанців у Карабаху, і, я не здивуюсь, якщо саме Президент Ердоган буде людиною, яка має розрулити Бейруський вузол у Ливані і витісніть звідти всі проіранські сили та рухи, не допускаючи ізраїльтян. Що стосується останніх, я впевнений, що саме Ізраїль допомагає саудітам розвідданими у війні в Ємені.

4.Вочевидь, це світова війна. Європейці охороняють південь Червоного моря (Франція та Британія), американці – Ормузьку протоку. Все це має знизити тиск на ціни на нафту вже цього тижня, і ми побачимо, як збувається російський бюджет перед виборами у США. На жаль, Трамп дал росіянам півроку високих цін на нафту і тиск на Україну з вимогою не бити по танкерам та нафтових портах, але вже сьогодні 51% російської нафтопереробки паралізований, більше 50% заправок не працює через відсутність палива. Сьогодні українці знов поцілили по кільцевому продуктопроводу біля москви – сильно пошкоджено лінійно-виробничу дільничну станцію (ЛВДС) Володарська, від якої йде нафтогін на Московський НПЗ у Капотні та паливо у продуктопровід. До речі, подібна ЛВДС у Самарі палає вже тиждень, вона розподіляла паливо між кількома напрямками на схід та змішувала нафту кількох виробників для створення еталонного сорту Юралс (разом ще з двома такими станціями у Татарстані). Позитивні новини на ринках нафти перемежовуються з негативними про те, що все більшу кількість американської зброї може бути знищено під час того, що може початися з ударів іранців «авансом» по сусіднім країнам, та якщо хусити вирішать запамʼятатися майбутнім поколінням і хлопнуть дверима перед можливим знищенням. Час вибраний ідеально – Іран не у стані їх захистити, а інші держави регіону прагнуть стабільності на нафтогазових ринках.

5.Я періодично пишу про події в Ірані, але дуже мало про те, що відбувається у середині країни. Там після січневого повстання суди та виконавці їхніх злочинних рішень поступово знищують опозицію. Два-три рази на тиждень когось з молодих жертв вішають на будівельних кранах – так собі видовище. В липні цього року урядові вбивці продемонстрували нечуваний гуманізм – присуджений до страти Аліреза Сепахи після сердечного нападу перед стратою був доставлений до лікарні і реанімований. Час йшов, його повернули до лікарні і три дні тому йому дозволили дистанційно одружитися на дівчині Махшад Кашані, з якою він планував свадьбу ще до січневих демонстрацій. А наступного дня його стратили – традиційно, на будівельному крані в центрі міста.

6.Мабуть уже давно всім, крім Дональда Трампа, зрозуміло, що два терористичних режими, Іран та росія, працюють у звʼязці. Що розвіддані з москви йдуть до Тегерану, що іранські безпілотники вбивають українців, і, якби не потреба у балістиці самих іранців, до нас би летіли і іранські ракети. Світове зло поєднує зусилля у всьому. Таким чином і Північна Корея сьогодні – найближчий союзник режиму путіна – величезна кількість снарядів радянських калібрів, ракети КН-23, старі РСЗО, корейські солдати. Тепер – молоді хлопці і дівчата, які продані в рабство у росію працювати на військових заводах. Здавалось би ворог твого ворога – твій друг, і Південна Корея підтримає Україну як мінімум зброєю. Саме Південна Корея за допомогою США створила дуже сучасний ВПК, який виробляє в тому числі і ППО, яке схоже за характеристиками на «Петріот» та моє запаси на складах. Корейське ППО вже активно працює у Перській Затоці. Але – ні. Південнокорейська політика – це історія про бійки в парламенті та на вулицях, антикорупційні органи та президентов, які вмирають у камері після багатьох років відсидки. Нинішній Президент – один з адептів підтримки торговельних контактів з путіним, «не все так однозначно» та давній борець з постачанням в Україну. Тому історію з двома переданими корейцям полоненими, про яких повідомив український Президент на ГА ООН, потрібно трактувати інакше, ніж це робить російська пропаганда і ті, хто підхопив цей хор. Корейська сторона знала про майбутню публічність, росіяни, а значить і північнокорейці знали про обставини взяття у полон корейців на курщині, і жодного способу захистити їхніх близьких у Північній Кореї українці не мали.
До речі, у минулому місці сім санкціонних танкерів тіньового флоту перевезли до росії з Кореї на підтримку друга Владіміра 176 тисяч тон нафтопродуктів. Випадковість? Всеїдність? Корейський президент – це такий азіатський Орбан, який погано скінчить, як і його попередники. А ми маємо чекати наступної влади у Кореї.

На фото – танкер під прапором Ліберії біля Сочі. Щось гарне. Мабуть, правила змінилися і ми тепер маємо дозвіл на удари по танкерах, які вже завантажені нафтою, а не тільки по пустих бляшанках. Туапсєц наближається.