Про імідж і нетворкінг

Деякий час тому знайомі перекладачі отримали чимале замовлення. Значно більше за обсягом, ніж попередньо домовлялися. Але при тому зі значно вищою платнею за кожну тисячу знаків. Незмінним лишався термін виконання.
Вони одразу зметикували, що самим не впоратися і треба залучати колег. Тож активно напитували серед знайомих одного – двох перекладачів, готових долучитися до проекту.
Спитали у мене, чи не знаю, буває, я когось. І я – каюсь, не подумавши –назвала два-три прізвища, які були у всіх тоді на слуху, а я, по роботі, мала їхні контакти.
– Не годиться, – твердо відповіли знайомі. – То – перекладацька тусня. А нам роботу треба зробити. Причому якісно і дуже швидко.
Я не в курсі, чим скінчилася та історія із великим замовленням на переклад.
Але останнім часом все більше схиляюся до думки, що “тусня” і професіонали – паралельні площини, що не перетинаються. Про яку б царину не йшлося.
Бо поки перші тусуються і нетворкінгуються, другі просто роблять роботу.
Так усі й виживаємо.