«Позивний Бандерас» З. Буадзе, сценарій – С. Дзюба, А. Кірсанов.
Коротко:
1. Емоції: «Плюс-Плюс».
2. Фільм витриманий в рамках заявленого жанру: військовий детектив
3. Браво, режисеру! Змушена констатувати, що на фільмі «Червоний» була «розминка», прикидка, зваження можливостей. 
4. Аудиторія. Фільм можуть з задоволенням подивитися:
а) патріотично налаштовані люди, котрим цікава лише війна і наша перемога в ній (такі акцентовані відгуки я читала)
б) люди… виховані на непоганих зразках іноземних бойовиків (типу «Рембо»)
в) ті, хто протягом багатьох років ставить питання про «українського героя» – тут він нарешті є! Не ниє, не балакає багато, вірно кохає, перемагає і т. п. Такого можна показувати за кордоном – не програє.
Структурно вивірений. Всі «гачки» підвішені і зчеплені один з одним. Всі лінії завершені (крім, що логічно, полковника ФСБ – лінія відкрита). Паралельні колізії заявлені і теж завершені.
Знову ж таки – питання багатьох, хто втомився від негативу: «Важкий»? Він настільки захоплює детективним сюжетом, розвитком подій і позитивним фіналом, що підносить над реальністю, яку ми всі знаємо, і за якою стежимо протягом останніх 5 років.
Власне, ще трохи часу і глядачу будуть потрібні саме такі фільми: кіно — як «мистецький витвір», а не просто «гра на нервах» чи чергова прокатка гасел. Адже у нас і так багато неперевершеної документалістики.
Одне слово: я (противна і неправильна) раджу йти. Можливо зроблю поправку: відключіться від реальності (хоча фільм зроблено на реальних щоденниках нашого воїна) і погляньте очима глядача, що сформується через 5-10 років. І очима іноземного глядача.
Вітаю з черговим успіхом.
Сподіваюсь: далі буде!