Як писала я перший у своєму житті диктант із української мови (п’ятий клас перша чверть), то було у ньому речення “Заєць кинувся навтікача”.
Підступне речення, хоча й коротке.
Я написала “Заяц кинувся на втікача”. 
Коли вчителька потім розпачливо допитувалася, як же так можна було написати, бо я ж то ніби добре вивчила всі правила і чудово на уроках відповідала, я їй усе щиро пояснила:
1) правопис в українській мові – фонетичний: як чується, так і пишеться, а в наших краях на зайця так і кажуть кажуть – “заяц”;
2) прийменники з іменниками пишуться окремо, тому треба писати “на” “втікача”; втікач у цьому випадку – це той, хто мусить тікати від зайця, бо недаремно ж заєць на нього кинувся.
Учителька сміялася аж до гикавки.
Ну, а я відтоді знаю, що правила потрібно не лише знати, але й правильно ними користуватися )))
А ви свій перший у житті диктант пам’ятаєте?