Нам не бракує атрибутів затишку.

Картатий плед. Гарячий кухлик запашного чаю. Розкішні, аж хрусткі, осінні квіти на кухонному столі. І плетені шкарпетки із м’якої вовни.

Ми прагнем затишку. Й оточуєм себе його ознаками як доказами того, що все насправді добре з нами і у нас.

Але і пледи, й кухлики, й шкарпетки безсилі, коли немає затишку в людині як такій.

Якщо всередині нуртують вічні протяги й неспокій, то скільки теплої й м’якої вовни до дір душевних не приклади – усе на марно.

Бо сіль у тому, щоб створити затишок в собі самому. А вже тоді до нього можна – і плед, і кухлик, й оберемки хрустких осінніх хризантем.