Цей будинок схожий на курник: впирається у простір різномасними балконами.
За їхнім риштуванням кожен живе, хто як може: смажить на вечерю картоплю, курить з балкона у нічне небо і свято вірить у тимчасовість цього житла і в те, що завтрашній світанок зустріне у шезлонгу на березі розкішного моря. І більше жодних ароматів сусідської картоплі й недопалків серед ночі.

Але так не буде. Ніколи.

Бо курник, як і світанок на березі моря, це ніщо інше, що є в тобі.
Або те, чого в тобі немає.
Тому ти або кидаєш недопалок униз на чиюсь клумбу з маргаритками. Або ти той, хто цю клумбу і ці маргаритки садив.

Життя – не чорно-біле кіно. Просто обирати між контрастних кольорів значно простіше, ніж поміж напівтонів й відтінків.

 Image by Johannes Plenio from Pixabay