Вареники не можна не любити. Хоча можна любити не всі вареники.

Можна не любити вареники з ягодами. Бо вони пирскаються.
Але любов до таких вареників – ознака оптимізму. Не можна їсти вареники з ягодами без віри в те, що сік на одязі обов’язково відіпреться.

Можна не любити вареники з картоплею. Бо картопля – їжа бідних. Але любов до таких вареників – ознака трудоголізму. Бо складно їсти вареники з картоплею, якщо не голодний. А щоб по-справжньому зголодніти, треба по-справжньому попрацювати.

Можна не любити вареники з сиром. Бо в них споконвічні гендерні стереотипи. “Козак любив дівчину і з сиром пироги….” Але любов до таких вареників – ознака неперевершеного метаболізму. Бо жодного тобі безлактозного молока. І тільки свіжа, холодна сметана поверх розпашілого вареничного тіла.

Можна не любити вареники з капустою. Бо неестетично й непоетично. Але любов до таких вареників – царина тих, хто не шукає простих шляхів. Бо перш ніж капуста стане начинкою, вона мусить пройти шлях шинкування й тушкування. До фіналу доходять не всі.

Неважливо, які вареники не любите ви. Робіть і їжте ті, які любите.

P.S. Фото вареників з домашнього архіву, а не з інтернету, як ви могли собі подумати. Бо краще від вареників з картоплею можуть бути хіба що вареники з картоплею і зі шкварками.