Глупої ночі у москві істерично заголосить сирена.
Але скрєпні мізки не второпають, що тепер уже по-справжньому.
Що півень уже проспівав
«Добрий вечір, ми з України».
І приніс на крилах привіт.
А може, то був не півень.
А гуси. Бойові. Спеціальні. Навчені у підпільних лабораторіях збивати крилами літаки.
Хоча зранку ТАСС уполномочать заявити, що вакуумну бомбу з Охтирки прислали «Укрпоштою».
Якщо вірити марці на посилці.
А оскільки на бомбу був чек, то білоруси її не вкрали.
Вони усе зроблять самі.
Їм хватить і скрєп, і мізків, щоб кидати бомби, гатити з градів, підривати будинки.
І додати зарину для пущего ефекту.
Усе – на себе.
І все лише для того, щоб розповісти в новинах про Україну.
Яка напала на росію.
І нищить дуже мирне населення. Яке з дитячого садочку вчиться клеїти паперові танчики.
Вони усе зроблять самі.
москва здригатиметься від тупої злості і злісної паніки. Вихаркуватиме кров і прокльони.
Ховатиме накрадене й тікатиме світ за очі.
Але світ її не прийматиме.
Улюлюкатиме. Й тикатиме пальцем.
москва горітиме синім полум’ям.
Так, що ніч на Уралі стане ясною, хоч голки збирай.
А коли догорить остання скіпка,
і над згарищем запанує мертва тиша,
серед чорного попелу колись красної площі тихо стоятиме глиняний півник.
І триматиме в дзьобі ту саму марку.
Бійтеся нас. Бійтеся.

Фото з сайту day.kyiv.ua