Її звали Маша. Маша народилася й сформувалася в срср.
У них не було відеомагнітофона, а у сусідів був. І саме це змінило її життя. І життя людей, яким вона вирішила помститися.

Отож, чому я в захваті від “Дев’яти незнайомців” Ліян Моріарті.
Увага, буде трохи спойлерів 🙂

1. Я купила цю книжку випадково, не знаючи, про що вона. Але це сталося після того, як завершила другий поспіль серйозний переклад про практики духовного відродження й трансформації життя.
Читати про людей, які вирушили на десятиденний ретрит для того, щоб трансформувати свої життя, було в кайф. Особливо, з огляду на те, що трансформовуватися за допомгою медитації і йоги ніхто з них не планував 😉
Тож я оцінила, як авторка тонко стібеться як з них, так із результативності десятиденного курсу з трансформації життя 🙂

2. Головна злодійка й лиходійка – росіянка Маша. Якщо врахувати, що це була перша книжка, куплена з початку війни, то так і хочеться сказати, що випадковості – невипадкові.
Ну, і мотив, який штовхає Машу до помсти: кляті австралійці вовка смаленого не бачили, вони в житті навіть у черзі не стояли, не знають слова “дефіцит”, то треба їм показати кузькіну мать.
Тобто замість того, щоб жити й насолоджуватися, Маша отруює життя іншим. Чисто по-русски.

3. Якби я хотіла кудись далеко поїхати, то це була б Австралія. Мені завжди була цікава тамтешня культура й звичаї. Ви справді дізнаєтеся більше про Австралію. Наприклад, що на зване барбекю треба приходити … зі своїм м’ясом 😉

4. Книжка – легка. Тобто вона не примітивна, не поверхнева, не простенька. Але при тому без надриву й болю.
Насправлі нещасть і трагедій у ній – ціла торба, але більшість із них вас не зачепить аж до істерики й сліз.

5. Книжка чудово підходить для читання у війну. Хоча б тому, що вчергове нам нагадує, яким цінним є те, що в нас є тут і зараз.
Хоча, щодо останнього висновку, то війна вчить цього значно краще, ніж ретрит на розкішному австралійському курорті.

Вам точно сподобається.