А я чекаю на Ілона Маска. Розумію, що в нього багато роботи, але хіба довго – зганяти в Україну й назад?
Йому необов’язково шукати каву у Львові.
Бо Маска абсолютно точно і з великою радістю нагодують борщем будь-де в Україні. Там, де старлінк став зв’язком надії.
Ми – не просто модна країна.
І не просто країна можливостей.
Ми – країна гідності.
І людей, яку за гідність платять життями.
Це дуже дорога ціна. І страшна.
Але разом з тим саме вона зі страшною силою вириває нас з російських пазурів.
Надає шаленого прискорення, щоб летіти в майбутнє, яке жодною гранню не межуватиме з протухлою кривавою імперією.
Але менше з тим.
Ілоне, коли летітимеш в Україну, то їдь так, щоб – через Чернігів.
Бо тоді, як Чернігів бомбили й обстрілювали, сестра писала з підвалу, що зникає зв’язок, але це нічого, бо старлінк уже в дорозі. І що вони – не переможуть, бо, окрім нас самих, у нас вірить ще й увесь світ.
Ми – непереможні. Така наша доля.
А ще, Ілоне, в Чернігові, на тебе дуже жде моя сестра.

Image by Tumisu, please consider ☕ Thank you! 🤗 from Pixabay