Categories Слова

Книжка про вибір

Дочитала.
І допоки читала, хотілося страшенно, щоб Ірен Роздобудько зігнорувала історичні факти і переписала історію.
Щоб подружжя Теліг не лишилося навіки у Бабиному Яру, а наприклад, емігрувало в США. Чи Канаду. Чи куди-небудь. Бо вони не заслуговували на смерть.
Власне на смерть ніхто не заслуговує. Усі заслуговують на життя. І кожен хоче жити. Але подеколи доводиться робити вибір.
Ця книжка – про вибір. І про мрії.
І ще трохи про те, як народні маси байдуже ковтають і пережовують надзвичайних людей.
І про те, що народні маси – це насправді не абстрактне явище, а зліплені до купи долі мільйонів людей, які скорилися обставинам.
А могли б лишитися неймовірними.
І нескореними.
Саме тому дуже важливо обставинам не коритися, а повертати собі на користь.
Роман насправді про Олену Телігу.
Але мені подеколи здавалося, що писала пані Ірен про себе.
Ми не знайомі близько, але її вдача, порухи душі й найзаповітніші думки й страхи читаються поміж рядків.
А ще в романі багато від Ігор Жук. Впевнена, без нього цей текст був би інший.
Книжка важка. Хоча написана легко. Якщо можна написати легко про війну. І про смерть.
Я не знаю, чи раджу її читати. Принаймні зараз. Бо це боляче.
Але точно знаю, що таких книжок має бути якомога більше.
Правдивих книжок про нашу історію, наших героїв і наше життя.
Останнім часом мені все частіше здається, що читання стає елітарною розвагою.
Тож долучайтеся до еліти.
Бо нам зараз треба доробити те, що не вдалося поколінням до нас.
Ні, не довести, що ми – нація.
Бо нацією ми були завжди.
А нарешті добити ворога, який століттями живиться нашою кров’ю.
Україна – неймовірна.
Як і Олена Теліга.

About the author

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *