У дитячому садочку в нас одним із найпишніших свят було свято “П’ятнадцяти сестер”.
Навряд чи було воно окремим святом. Швидше, щось у рамках обов’язкового ранку до дня жовтневої-типу-революції.
Магія свята полягала в перевдяганні. Бо кожен отримував роль, відповідно до якої мав вбратися в національне вбрання однієї з п’ятнадцяти “сестер-республік”.
І станцювати її танок. Хоча б.
Думаю, що насправді у виконанні дитсадківських дітей національні танці були не більш, ніж розмахуваннями руками під музику.
Найприкольніше було бути узбечкою. Їй чомусь заплітали п’ятнадцять кісок і видавали тюбетейку. А танцювала вона з бубном.
Найпочесніше було бути росіянкою. Їх було щоразу кілька. На відміну від інших націй.
І вбиралися вони в розкішні блакитні сарафани до п’ят і шиті срібним кокошники. Ми казали на них “корони”.
Вбрання “росіянок” скидалося на прикид принцеси або заморської цариці.
До того ж, усе, що від тебе вимагалося у цій ролі, це водити хоровод.
Найгірше доводилося українкам.
Бо апоіорі вважалося, що костюм ти принесеш із дому.
Решті “сестер” костюми давали.
А ще українки, на відміну від інших, не танцювали, а розповідали вірш.
Я завжди була українкою.
Бо знала вірш.
Садок вишневий коло хати…
Ми з бабусею його вивчили.
Одного разу навіть розповідала зі сцени в місцевому клубі залізничників. А за мною стояли й колупалися в носі “п’ятнадцять республік-сестер”.
Якесь було свято, певно.
Я забулася тоді останні два рядки.
Мені їх підказав чужий дядько із залу.
Я розгубилася й втекла зі сцени під оплески.
І мама, яка спеціально відпросилася того дня з роботи, щоб у холодній гардеробній залізничного клубу перевдягнути мене “в українку”, нарікала, що не треба було втікати, а треба було просто красиво вклонитися.
Це все настільки міцно вкарбувалося мені в серці, що не перестаю дивуватися.
Так само, як і дурнуватому нахрапу радянської пропаганди. Яка не зникла. А стала пропагандою російською. І непогано їй в цій іпостасі ведеться.
А ще повсякчас думаю, що вже врізалося назавжди в сучасних українських дітей….

Image by Moondance from Pixabay