Три дні мовчала, але більше – не сила терпіти.
Розкажу
Було це років з десять щонайменше.
А то й більше.
Приходила до нас на тодішнє Українське радіо шкільна екскурсія. Клас п’ятий-шостий.
І вже прямували школярі до виходу, коли назустріч… попався їм сам Іво Бобул.
Стомлена шкільна екскурсія враз пожвавилася, загиготіла, почала штовхати одне одного: дивись, мовляв, хто йде.
Бобул сунув назустріч вузьким коридором. Розминутися з цілим класом учнів не було жодної можливості.
– Діти, ви ж знаєте, хто це? – радісно защебетала вчителька.
– Так, так! Знаємо! – ще радісніше заволали діти.
Іво Бобул був і так, як гора. А від тих слів став як дві гори.
– То хто, це, діти? – урочисто запитала вчителька.
– Ґеґрід! Ґегрід!
….
Якого року народження та блогерка?

Image by StartupStockPhotos from Pixabay