Вечірні роздуми.
Стан справ російської економіки на новому етапі війни.

1. Дійсно, всі дії РФ варто розглядати через призму двох чергових викликів цивілізованому світу, які путін зробив останнім часом: залучення північно-корейських військових до театру бойових дій та використання ракети середньої дальності на суверенній території України проти військових і мирного населення.

Чи хоче російська влада завершення бойових дій? Звісно. Країна, економіка якої перебуває під майже трирічним санкційним тиском, потребує термінового пом’якшення цих санкцій. В іншому разі фінансово-економічна система не витримає. Докази цього — нижче.

Хто в російському керівництві може дійсно не хотіти завершення бойових дій?
• Путін? Складно аналізувати думки шизофреніка, але спробую пояснити, чому він також робить усе, щоб припинити бойові дії (хоч і не на будь-яких умовах, але бажано швидко).
• Генерали? Так, саме вони не хочуть. Старі генерали, які, очевидно, залишать арену разом із путіним або навіть раніше – як тільки завершення війни стане реальністю. Тоді замість “героїчних” дій із відмивання коштів, вбивств українців та власних підлеглих, ці багатозіркові персонажі отримають наручники, судові позови, і, у кращому випадку, — довічне ув’язнення. Для чого їм, у теплих московських кабінетах щось змінювати?
• Молоді генерали? Так. Їм також не потрібне завершення бойових дій, адже вони ще мають надію встигнути накрастися того, що ще не встигли вкрасти старі генерали. Звісно ж, лише до того моменту, коли доведеться тікати від правосуддя. Багато хто з них розуміє, що в сучасному інформаційному світі залишилося мало місць, де можна сховатися, як це робили колись гітлерівці (сербським колегам це не дуже вдалося).

Хто може прагнути термінового завершення бойових дій у росії?
• ФСБ. Ті, хто планує замінити нинішні “еліти”. Ті, хто завжди ховається на темному боці всесвіту. Ті, хто за спиною чергових агентів із кола “хороших русских” готується керувати країною. І ті, хто давно домовився із Заходом про власне майбутнє.

2. Чи хоче завершення бойових дій російський бізнес? Це питання виглядає настільки складним. Щоб отримати відповідь, треба розібрати картковий будиночок, яким він незабаром має стати. По-перше, коли після 2014 року багато великих підприємців із Заходу інвестували в росію, вони виходили з хибних припущень про те, що путін та його близьке коло заробляють настільки великі гроші завдяки Заходу, що мають бути зацікавленими у збереженні статус-кво, захисті інвестицій із Європи та Америки в росію тощо. Це виявилося помилкою. У 2014 році російське керівництво розподілило стадо олігархів на дві частини: старі, єльцинські, які мають укорінені бізнеси на Заході, зв’язки з “демократичною” пресою, будинки на Кап Ферра та в особняки в Лондоні, для яких все це є обтяжуючим з точки зору підтримки партії війни елементом, і нові, фсбшно-напівдержавні, які заробили свої статки через дозвіл путінської влади, які не тільки підконтрольні, а і народжені цією владою. Перші тепер мають переважно перебувати на території росії, регулярно цілувати перстень не пипі, а кому буде дозволено, – сплачувати добровільні внески на армію і чекати моменту, коли буде націоналізовано їхній бізнес на пристойних умовах. Свіжий приклад – Лукойл. Другим дозволяється після 2022 року скуповувати західні активи на території рашки, активи тих, хто необережно створив технологічні, торговельні, виробничі, логістичні бізнеси, і хто не встиг чи не хотів піти з росії швидко, а чекав, коли це прийдеться зробити під тиском. До речі, не всі це зрозуміли до сьогодні. Але доведеться, і на не лояльних умовах, як це було оголошено нещодавно з Райффайзеном. Чи будуть російські бізнесмени, що є сьогодні пилососами влади із скуповування чужого (краденого фактично), а не гаманцями Заходу на потримати (в 2022 таке було, зараз, думаю, ні), хотіти реального миру, коли в міжнародні суди підуть позови про повернення майна, переданого під тиском (ми не розглядаємо зараз етичність дій бізнесменів Заходу). Чи будуть зацікавлені в закінченні війни ті бізнесмени, які заробляють на імпортозаміщенні, або повністю перенесли акценти на Китай або Дубай? Питання не є риторичним, я дійсно не маю відповіді.

3. Зрозуміло, що найбільш зростаючий сектор російської економіки – виробництво зброї та боєприпасів. Цей сектор, як не дивно, найбільш за все потерпає від сьогоднішнього стану речей. Санкції, хоч і діють вибірково і повільно, тим не менш, суттєво ускладнили грошові і товарні потоки. Якщо навіть два роки тому металообробний завод чекав запчастини для своїх верстатів з ЧПУ з Європи два тижні через Стамбул та Єреван, рік тому – два місяці через Дубай та Казахстан, сьогодні – до року таємними тропами між Бразилією, Китаєм та Таджикістаном, постійно змінюючи маршрути, використовуючи криптовалюти, векселя, та складні банківські механізми. Банки всього світу стали боятися вторинних санкцій, і вже не тільки великі китайські банки вирішили не ризикувати, а маленькі провінційні банки місяцями перевіряють кожну підозрілу операцію підприємців з Киргизстану або Грузії. Індія давно перейшла на рупії в розрахунках з росіянами за нафту, але за ці рупії, які часто платять із великою затримкою, не завжди є можливість безпечно купити криптовалюту або навіть не долари, а ренди або дінари. Російські паперові комбінати досі працюють на індійському ринку газетного паперу, але на отримані невчасно рупії з великим дисконтом купують валюти країн Затоки, на них – китайську, здебільшого, побутову техніку, яку везуть з Близького Сходу до маркетів електроніки в Росії, щоб продати це все і отримати рублі. Бартерна економіка початку 90-х все ще працює і приносить прибуток, але темпи обігу грошей в таких схемах перебільшують курсове падіння рубля та запас вільних обігових коштів. Останнє призводить до все зростаючого попиту економіки не на валюту, а на ті самі дерев’яні. Тут і ховається диявол, який завжди сидить в деталях.

4. Сьогодні ставка російського центробанку – 21% річних з прогнозом в бік підвищення в кінці року. Для порівняння – в нашій економіці, яка має величезну кількість проблем – 13%. Так, ми маємо підтримку партнерів і в фінансовій сфері. 21 – це переддефолт. В ситуації, коли третину російського бюджету з’їдає війна, суверенні фонди, які накопичів путін за жирні роки, майже закінчилися, потік валюти, яку можна продати, поки що підтримує бюджет. Навіть падаючий останніми днями рубль (вже сьогодні 104 рубля за долар), – це можливість фіктивного збільшення бюджету за рахунок населення і бізнесу. Але і з рухом валюти в росію на цьому тижні почалися несподіванки. В черговому американському санкціцному списку опинилися більше п’яти десятків банків – малі регіональні, кишенькові банки олігархів і … Газпромбанк – стовп фінансової системи рашки. Поясню нижче.

А до того маю додати до кредитних історій та рівня облікової ставки ще одну дрібничку – іпотеку. Зараз одним з драйверів російської економіки і взагалі путінської можелі заохочення є будівництво житла в Москві і регіонах. Довгий час отримані за вбивство українців гроші можна було конвертувати в квадратні метри за допомогою іпотечного кредитування. Але щось змінилося. Ринкові ставки іпотеки перевищили 25%, а найбільший та найбагатший банк рф, – Сбербанк, – видає іпотечні гроші під 28%. Це означає подвоєння суми боргу кожні два з половиною роки або виплати, які можна відбивати тільки отримуючи одночасно підйомні та гробові на членів родини.
Якщо ціна грошей в економіці така висока, а бізнес не може заробити подібну рентабельність, що робить той, хто має великі гроші на рахунках? Вкладає в бізнес? Правильна відповідь – ні! Позичає державі, яка витрачає ці кошти на війну, не думаючи про соціальні витрати, що скорочуються.
Переклавши проблему мобілізаційних виплат на регіони, центральна влада водночас зробила більшість регіонів збитковими, які мають кредитувати бюджети де? Правильно, в банках, під високу ставку.

5. Повертаючись до Газпромбанку, хочу зазначити, що Вашингтон всі одинадцять років війни притримувався обережної політики щодо клірінгового центру розрахунків за нафту та газ. Навіть, коли в перші місяці вторгнення росіяни винайшли виграшний хід з продажем власних ресурсів тільки за рублі, отримуючи в кількох банках на спеціальні рахунки для конвертації величезну масу доларів та євро, відбілених тим, що вони отримані від легальних операцій з європейським бізнесом на легальні рахунки, Сполучені Штати підтримували статус-кво великих спецбанків Росії, в тому числі, під тиском європейських партнерів. У “партнерів” був час прибрати з росії грошові потоки. Але за майже три роки потік газу та нафти не дуже сталим демократіям Словаччини та Угорщини зі Сходу тільки зріс, а “законна” досі купівля російського скрапленого газу Бельгією, Францією, Іспанією дає росіянам все ті ж мільярди доларів на війну, все це можливо доти, поки є непідсанкційні рахунки до сплати за ці ресурси. Чи відшукають друзі росії нові варіанти її підтримки в обмін на енергоресурси – побачимо ще цього року.
Чи є альтернатива перевезення мільйонів тон нафти до Китаю та Індії в танкерах тіньового флоту? Подивимось. Сьогодні фактично єдиним інструментом є заборона приймати такі судна для ремонту. Російський авіаційний флот теж якось протримався кільки років, але вже зараз намагається максимально продовжувати внутрішньоросійську траєкторію літаків зарубіжних кампаній, що все ще літають в росію, через зупинену вже половину західних літаків, що було викуплено з лізингу на гроші держави.

6. Що далі? Була радянська російськомовна пісня, текст якої чітко передав цілі, переслідувані російським фюрером десь за межами здорового глузду, при запрошенні північних корейців, отриманні від них далекобійної зброї, снарядів, техніки, і використанні ракетного обладнання середньої дальності. “Позвони мне, позвони, позвони мне, ради Бога.” Можемо стверджувати, що х-ло був впевнений, що в Києві та Вашингтоні сильно злякаються та будуть терміново шукати можливості контактів особисто з диктатором. Здається, мовчання Байдена показове. Мовчання Трампа означає, що з ним дії американського уряду щодо дозволу бити далекобійною зброєю погоджені. Путін весь час намагається підвищувати ставки, як гравець в шахи, який не має ніякої дієвої відповіді на атаку противника, крім як перевернути фігури на дошці. Чи можлива подальша ескалація? Так, думаю, можлива. Чи можлива ядерна зброя? Думаю, ні, і не тільки тому, що вітер поверне з українського напрямку радіоактивний пил на Москву, а і тому, що західні ППО та ПРО давно і якісно налаштовані на російські урядові квартали та шахти з ракетами. В ядерній війні не буває переможців. І це добре знає оточення карлика. Важко натискати червону кнопку нерухомим руками, чи не так? Здається, питання в справжності сенсаційного відео тільки в тому, які досягнення вчергове було використано ШІ.
Настав час швидких рішень. І серед них не тільки балістика на Кримський міст і крилаті ракети на Москву, а і табакерка, шалик, подушка та новичок.