Кінець Глави? Трамп вийшов на останню пряму політичної карʼєри?

1. Новини йдуть косяком. І це не новини про бойові зіткнення. Це історії моральних, електоральних і просто розумових втрат американського президента. Як людина, яка написала роман «Кінець гри» про крах його влади і держави, я вивчав героя. Другий термін Трампа при любих зовнішніх обставинах був би терміном помсти та самозакоханості, терміном президента, якому абсолютно байдуже, що відбувається за межами його гольф-поля, Овального кабінету, та особистого рахунку. Але те, що відбувається зараз знаходиться за межами здорового глузду через потурання цьому його найближчим оточенням.

2. Новини дня:
– Трамп вимагає з арабських країн Затоки 5 трильйонів доларів за продовження війни. Він і раніше не дуже тямив у цифрах, зараз же взагалі перестав щось рахувати, як дитина «один, два, три, пʼятсот мільярдів, ще більше». За продовження теж хоче грошей – 2.5 трильйони. Як завжди, відповіді на питання «що у випадку відмови» – не існує. Мабуть, розведе руками і скаже, що не дуже-то й хотілося;
– після повідомлення про смерть Роберта Мюллера, колишнього директора ФБР та спец прокурора по справі про втручання росії у вибори 2016 року, Трамп прокоментував новину в тому дусі, що він радіє цій смерті;
– також він походя повідомив, що один з республіканців-конгресменів важко хворіє і помре до червня. Це було одним із секретів партії, бо кожен голос зараз – це можлива втрата дієздатності партії через відсутність більшості;
– на тижні під час спільної пресконференції кілька разів образив японську премʼєрку, яка вимушено мовчки була присутня. Переказувати не бачу сенсу;
– приблизно так же неетично звучало два дні тому про те, що у Ливані війна, а там люди живуть, і навіть в Україні люди живуть, не розумію, як. Ми з вами десь на боковій ділянці його розуміння життя. Ті люди, що живуть у війні і не коряться – не зовсім люди. Може, тому він, на відміну від Байдена, сюди не їздив. Не думає же він всерйоз, що його брательник вова, який за нього молиться, засмалить свій Арешнік?

3. Що стосується Конгреса США. Республіканці такі ж гнучкі політичні тварини, як і демократи. Частина антитрампістів, яка затихарилася з моменту виборів президента та стулили пельку, вже оговталися і готуються відхреститися від нього, щоб мати шанс на проміжних виборах у листопаді. Кажуть, що спікер Джонсон не гарантує голосування за 200 додаткових мільярдів на продовження війни і початок вторгнення, на те, щоб війну назвати війною. А нема голосів на війну – нема голосів за наступний бюджет перед виборами, то нема й підтримки невістки Трампа у номінаційному комітеті, що призначає кандидатів в округах. Немає впливу на пряник, то і кнут в руках лежить неприродньо. Навіть не знаю, що може затримати його падіння у імпічмент. Питання тільки в часі. Гарячі файли Епштейна, вочевидь, готують до публікації у «день Ч» Трампа, коли преса вийде з-під контролю і виборець дізнається секрет полішинеля, після якого навіть імпічментом не закінчиться. Президент-головнокомандувач без інструментарія по ручному управлінню ситуацією, бюджету – не керує війною. Він навіть не може виконувати президентські функції.

4. Під час війни у Вʼєтнамі, яка зжирала молодь, яка гинула, втрачала здоровʼя, психіку і через роки втрачала життя через фантастичну кількість самогубців, ніколи не підтримувала владу. Це була «не їхня війна», а війна Ліндона Джонсона та Ніксона, але не американської молоді. На відміну від другої світової війни, коли Рузвельту вдалося обʼєднати біля себе американців, коли взяти участь в розгромі гітлера було престижним і популярним. Жертви тієї війни зараз в головній частині Арлінгтонського військового цвинтаря. Жертви війни у Перській Затоці з боку США не є тими, кого оспівують за участю президента – їх ховають «в робочому порядку». Навряд чи їхню смерть оспівають у фільмах і книгах. Зараз, перед відправкою 8.000 десанту на Харг чи в Ормуз, Трамп не звертається до народу, до матерів, до самих цих людей, і, здається, вони вже не чекають.

5. Я могу помилятися, але сьогоднішні перемовини з Будановим та Арахамією можуть означати перехід на пошук рішення по тиску на росію для термінового вирішення проблеми Донбасу. Це не перемовини з росіянами через американського посередника у дусі Анкориджу, це не репетиція здачі українських територій. Це – новий етап.

На фото із німецького Більд частина немов би справжньої російської карти планів майбутньої окупації країн Балтії. Я би був байдужим, якби не ще одна карта, та, яку той же Більд публікував перед широкомасштабним вторгненням.
На карті дуже грамотне відсікання Литви через Сувалкський коридор разом із швидким знищенням Вільнюса ще в перший день. Удар через Нарву на Таллінн нагадує удар через Антоновський мост на Херсон все інше – невдалу київську операцію. Але я б не плутав розніжені війська НАТО з боєздатними після восьми років війни українськими добровольцями