ФБ декілька днів показує пости авторів з розпачем, що їх рукописи вже після попередніх домовленостей відмовилися видавати або, як варіант, що тексти чекають свого видання при підписаних договорах вже декілька років (автори постів у мене не в друзях і мабуть алгоритм їх відібрав суто за тематикою).
Хочу лише констатувати, що подібні ситуації – усталена практика, таке буває.
Я пам’ятаю в нашій діяльності щонайменше два випадки відмови від видання вже з оплаченими авансами. Було це давно. В перший раз то був нонфікшн, а в другий – переклад роману популярного в своїй країні східноєвропейського автора. Час підтвердив, що обидва рішення були вірними, особливо з іноземним автором. Права на його твір через декілька років купило інше видавництво і роман свого читача у нас не знайшов.
Авторам хочу нагадати банальну істину: видавець вкладає в видання власні кошти і ми живемо не в ідеальному світі – обставини змінюються, ринок мінливий, а читач вибагливий… Нам все це потрібно враховувати в динаміці. 🙂
—
Для ілюстрації написав промпт (модель Nano Banana 2) з вікритою частиною стосовно опису роботочого місця редактора двадцять років тому. Так його собі уявляє ШІ в процесі відмови від видання