З ким веде перемовини Іран?
Чи потрібні у перемовинах посередники?

1. Мені здається, в світі немає вже жодної людини, яка не знає, що Дональд Трамп – найкращий перемовник у світі. Він завершив 9 чи 999 війн і залишилася тільки одна; ювілейна; він має її завершити до виборів. І це не війна з Іраном, бо вона і не війна зовсім, і ту він завершив. Всі ж бачать зараз, який він гарний миротворець, каже Ізраїлю та Ірану зупинитися, і ті зупиняються. Навіть хусити замовчали, а так жваво побігли Баб-ель-Мандебську протоку закривати. І головне, весь світ знає, що Трамп войну завершив, але чомусь Хезболла неслухняна весь час дратує Ізраїль, той невідомо чого зносить район Дахія у Бейруті, а тут і Іран пожвавлюється, починає гуманітарну допомогу Хезболлі, а там і ізраїльські полювальники на КВІР прокидаються, і на тобі – Трамп знов має всіх мирити, і нафта слухняно коштує 100 доларів за барель, а не 200, маємо за це дякувати Дональду Фредовичу.
Тут кажуть, що серед нечисленних ізраїльських подарунків іранцям, що були доставлені до Тегерану, Ісфахану, Керманшаху, Тебрізу та ще; як мінімум, шести містам Ірану, один був направлений командуючому КВІР генералу Вахіді. Чи живий він, поки невідомо.
Важливо в цій історії дві речі – про щось з Іраном хтось з посередників домовився (США участь не брали в перемовинах), але точно не домовилися про три речі – що Хезболла має скласти зброю, що США мають повернути заморожені кошти, і що Ормузька протока повертається до режиму вільного судноплавства. Якщо так – то про що взагалі стільки часу домовлялися? Або посередник слабкий і нечесний, або Ірану на всі ці перемовини – абсолютно байдуже.

2. Так і з путіним. Чи намагалися з ним та українською стороною домовитися Віткофф з Кушнером? Так, намагалися. Можливо, навіть, якісь дрібниці погодили, обмін почали, погоду обговорили, навіть по чебуреку зʼїли. Чи відомо, який у них статус стосовно сторін протистояння? Хто на цей статус погодився? Чи Трамп відповідає за їхні слова? Невідомо.
Але ці люди ведуть перемовини не тільки з українськими офіційними особами, які мають директиви від Президента, а і з невідомим своєю дипломатичною посадою паном Дмітрієвим, який має стосунок до перемовин, мабуть, тому що він колишній киянин. На жаль, я можу сказати, що з перших днів демонстрації супер-новацій у перемовному процесі з боку Дональда Трампа, було зрозуміло, що ці перемовини – з області лялькового театру. Оскільки президенту США ніхто відмовити не може, українці покірно відсиджують порядок денний зустріч з росіянами, а путін відверто влаштовує гастролі Дмітрієва у Майямі, щоб мати гарні стосунки з президентом США. Він, навіть, отримує червону доріжку від Трампа в Анкориджі, але щось йде не так, і навіть вечеря у кожного з лідерів відбувається окремо від іншого, на борту літака.
Таким чином, спільними зусиллями півтора роки вільних танців відтанцювали, можливо, тепер, без Трампа животворящого, щось вийде?
Україна не вперше проводить марафон дипломатичної активності:
А) візит Абрамовича (не потрібно думати, що він не мав значення. Це просто ми не знаємо, з чим прийшов і з чим поїхав цей пан. Також не знаємо, чи він був один;
Б) лист Зеленського путіну – це спроба домовитися чи чорна мітка з пропозицією росіянам змінити гравця або воювати до балістичних ракет по Кремлю?
В) сьогоднішній результативний візит до Лондона – тепер з росією будуть говорити ці три богатиря? Чи один з них, який любить дзвонити путіну – Макрон? А король Чарльз забезпечить тили – візьме на себе Трампа?

До речі, сьогодні відбулася телефонна розмова президента Зеленського з Кушнером та Віткоффом.
Але також сьогодні вдруге за дві доби прилетіло до Грушової балки – найбільшого нафтового резервуару. Економічна смерть чахлика точно пахне нафтою.

3. Що взагалі з путіним? Невже він не розуміє, що мʼяч на його боці, а далі буде гірше? По-перше, розуміє, думаю. Він розуміє ситуацію приблизно так, як Микола Перший розумів, що програє Кримську війну.
Давайте згадаємо, що тоді відбувалося. Кримська війна росії проти всього цивілізованого світу, навіть Австрія, яка була майже союзником, після втрати Севастополя, проголосила ультиматум і стала посередником з позиції сили.
Осінь 1854-січень 1855 Після битви на Альмі, поразки під Балаклавою і оточення Севастополя, Микола Перший вже все розумів. Він щоденно вимагав докладів, ухвалював важливі і не важливі рішення, постійно згадував, що росія має величезне військо, але вже розумів, що за рівнем підготовки та оснащення це вже було військо минулого.
12 лютого 1855 – Микола Перший, що знаходився у стані глибокої депресії, захворів на грип, можливо, з запаленням легенів. 2 березня 1855 він помер у віці 58 років. 8-9 вересня 1855 року – падіння Севастополя. 16 січня 1856 – ультимативні вимоги Австрії. 1 лютого 1856 – росія погодилася на більшість умов – фактичне припинення вогню без угоди про це. 25 лютого – відкриття Паризького мирного конгресу . 30 березня – мирна угода. Угоду підписав Олександр Другий.

4. Чому путін не розуміє? Він не бачить себе учасником перемовин, на яких він не зберігає обличчя. Він не бачить росії, яка платить контрибуцію і живе під санкціями. Він не бачить повернення та розформування армії. З іншого боку, він боїться того, що скрепи будуть осміяні глибинним народом. Що Крим рухне раніше, ніж він дотисне хоча б Костянтинівку. Він не знає, як утримати статус-кво між оточенням, силовиками та олігархами в умовах різкого падіння грошового потоку. Він ненавидить Зеленського і це його стримує ще більше. І так, він не знає справжньої історії, але про Кримську війну та Японську війну 1904-1905 він знає багато. Він розуміє наслідки. Він тупо чекає чорного лебедя для України. Він не розуміє, що він воює не проти золотого хлопчика Зеленського. Він чотирнадцятий рік воює проти українського народу, і вже другий рік – проти єдиної Європи, яка прокинулася.

5. Що далі? А далі має бути повністю паралізований окупований Південь України. Крим перестає бути авіаносцем, він стає носієм проблем – через якийсь час ППО не буде не тільки на ділянці від Чорноморського до Феодосії та від Кінбурнської коси до Маріуполя. Його скоро не залишиться і на Кримському мосту. Це проста математика – СБУ, СБС, ССО, а тепер і штурмові полки Сухопутних військ щомісяця знищують близько 40-45 одиниць ППО. Росія відбудовує до 10 одиниць нових та ремонтує ще 2-3 штуки. Математика воює проти кримського мосту. І так, для знищення опор потрібен одночасний прильот більше ніж десятка крилатих ракет, які пройдуть щит ППО. Але для того, щоб його поверхня стала такою, як решето Чонгарського мосту, потрібні 150-200 важких дронів. Вже сьогодні можливості України близькі до цього і в переможній перемовній логіці ця подія має бути тим самим оточенням Севастополя союзниками у 1854 році. Що ж стане його штурмом – пропоную дочекатися і уважно дивитися на Запорізький напрямок.