Традиційно слідкую за новинами техніки і технологій і от читаю зараз про скасування розробки європейського винищувача нового покоління FCAS…
Пам’ятаєте історію про ракетний двигун від LEAP 71, який ШІ повністю спроєктував сам за два тижні? Це була лише перша ластівка. Справжні гіганти важкої індустрії вже активно використовують штучний інтелект для новітніх розробок. Компанія GE Aerospace разом із дослідниками з Argonne National Laboratory використали суперкомп’ютер та спеціальний ШІ для розробки компонентів гіперзвукового двигуна.
Що зробив ШІ? Він прорахував надскладну аеродинаміку для швидкостей понад 5 Махів (понад 6000 км/год). Те, на що у команд топ-інженерів раніше йшли місяці або роки математичних розрахунків, ШІ видав за лічені хвилини.
Здавалося б, із такими технологіями майбутнє вже тут: усе має розроблятися швидше, дешевше та ефективніше! Але не все так просто в людському суспільстві і ось вам приклад: Франція та Німеччина ховають «літак майбутнього»!
Кейс яскравого підтвердження того, що головне гальмо прогресу – це самі люди: Німеччина та Франція остаточно закривають спільний проєкт винищувача ШОСТОГО (!) покоління FCAS. На цю програму вже витрачено кругленьку суму, а загальний бюджет оцінювали у 100 мільярдів євро! Чому все закрили в епоху супертехнологій? Люди просто не домовилися. 🙁 Роками авіаційні гіганти Airbus та Dassault сперечалися, хто буде головним, а політики так і не вирішили, чи потрібен літаку ядерний потенціал (як хотіла Франція) чи краще зробити звичайний бомбардувальник (позиція Німеччини). Результат: ШІ може розрахувати двигун за 15 хвилин, а люди не можуть узгодити папери протягом 9 років (проєкт стартував ще у 2017-му).
Яка ж тоді перспектива ШІ у машинобудуванні? Попри людські чвари, ми неминуче переходимо від “комп’ютерного моделювання” до “генеративного дизайну”. Спочатку ШІ створює деталі дивної, “органічної” форми (схожі на кістки тварин). Потім відбуваються випробування без металу: замість будувати дорогі прототипи, ШІ проводить мільйони віртуальних краш-тестів у цифровому середовищі за секунди.
То що, інженери скоро стануть просто «складальниками дивних речей»? Схоже, ми на порозі зміни ролей. Незабаром людина фізично не зможе осягнути мільярди мікропроцесів, які відбуваються всередині квантового чи гіперзвукового вузла. Ба більше, нам буде важко навіть сформулювати технічне завдання для ШІ, бо ми не знатимемо можливостей нових матеріалів.
Яке майбутнє чекає на людей? Ось, що мені сказав ШІ 🙂
Постановка цілей
Людина буде просто казати: «Мені треба літак, який долетить туди за такий час із таким бюджетом». А ШІ сам придумає, як це зробити.
Збирачі та наглядачі
Люди (і роборуки під їхнім наглядом) будуть друкувати ці “дивні біоморфні деталі” на 3D-принтерах та скручувати їх докупи.
Контроль безпеки:
фінальне слово “чи можна це запускати в повітря” все одно залишатиметься за людиною. Принаймні, перші роки.
Машинобудування стає схожим на магію, де інженер перетворюється з безпосереднього творця на перекладача між потребами людства та генієм штучного інтелекту. Якщо, звісно, люди взагалі зможуть домовитися між собою, щоб дати цьому ШІ роботу. 🙂
А як ви думаєте, чи впорається людство з прогресом, якщо політичні та кабінетні суперечки гальмують технології сильніше, ніж закони фізики? І я тут ще не згадав про елементарну бізнес конкуренцію!
Фото того самого FCAS by JohnNewton8 – Own work, CC BY-SA 4.0