Масштаби втрат української книжки лише за 20 днів липня 26-го року вражають. Ворожі ракети та дрони цілили безпосередньо в друкарні, офіси видавництв, логістичні вузли та склади.
• Ніч на 2 липня: у результаті масованої атаки на Київ було вщент знищено склад логістичного партнера видавництва BookChef. У вогні згоріло близько 800 тисяч книжок. Це роки праці авторів, редакторів та перекладачів. Того ж дня через ударну хвилю постраждала київська друкарня “Мегаполіграф”, де було пошкоджено щойно надруковані підручники з історії України та технологій від видавництва “Ранок”.
• 8 липня: російський дрон влучив у житлову висотку в Києві, де розташовувався офіс дитячого видавництва “Мамине сонечко”. Офіс, редакція та архів із дитячими журналами за роки роботи згоріли вщент після прильоту. Про це видавці змогли розповісти лише на своїх сторінках у соцмережах, оскільки великі медіа проігнорували руйнування культурного майданчика.
• Ніч на 19 липня: під час чергової балістичної атаки на столицю повністю знищено склад видавництва “Книголав”. Видавництво втратило майже 250 тисяч книжок. Одночасно – російський ракетний удар по друкарні «Конві», складах і офісах українських видавництв. Унаслідок атаки знищені або пошкоджені сотні тисяч книжок українських видавництв. Серед них – 250 тисяч підручників для 9 класу, готових до відправлення у школи, а також значна частина накладів видавництв «Ранок», «Книголав», «Грамота», «Лабораторія», BookChef, Artbooks і багатьох інших. Руйнувань зазнали виробничі приміщення, поліграфічне обладнання, склади й офіси.
І це не рахуючи в цих трьох обстрілах незначних руйнувань та пошкоджень видавничої інфраструктури.
Загалом за неповний місяць Росія спопелила понад ПІВТОРА МІЛЬЙОНИ примірників українських книг!

Чому про це не пишуть за кордоном?

Для західного загального читача руйнації в Україні стали страшним, але звичним «білим шумом». Світові медіа фокусуються на людських жертвах та геополітиці. Культурний тероризм Росії – спалення книжок, знищення видавничих офісів, книгарень, бібліотек та друкарень залишається непоміченим, бо про нього ніхто професійно та системно не комунікує на міжнародну аудиторію.
Поки що вся інформація живе виключно всередині нашої української фейсбук-бульбашки. Самі видавці публікують фотографії згарищ, колеги висловлюють співчуття, українці купують уцілілі книги для підтримки. Але за межами цього кола про наш біль не знає ніхто.

Заклик до дії

Ми не можемо вимагати від окремого українського видавця, який підраховує збитки від прильотів і рятує залишки накладів, самотужки вести глобальну інформаційну кампанію. Для цього існують профільні інституції – державні і громадські.

Міністерство закордонних справ, Міністерство культури, Український інститут книги мають свої канали для інформування світу. Про їх бажану активність можна поговорити окремо. Українська Видавнича Асоціація (УВА) має свій унікальний інструмент – прямий вихід на міжнародну професійну спільноту. Вона пфдтримує офіційні контакти з Міжнародною асоціацією видавців (IPA), Федерацією європейських видавців (FEP) та директоратами найбільших книжкових ярмарків у Франкфурті, Лондоні та Болоньї.
Проте сьогодні робота Асоціації має вийти далеко за рамки звичайного інформування. Головним завданням має стати боротьба з подвійними стандартами західного книжкового ринку і більш агресивне інформування видавців з «Глобального Півдня». Показове співчуття Україні не заважає багатьом європейським та американським літературним агентам і видавництвам продовжувати кулуарний бізнес із Росією. Вони досі продають права на переклади світових бестселерів у рф, отримують від російських видавництв криваві рублі та сплачують податки в бюджет країни-терориста, яка потім купує на ці гроші ракети для нищення українських видавців. Як можна тиснути руку представникам культури, яка прямо зараз випалює дотла культуру сусідньої держави?

Що може зробити УВА:
1. Запустити кампанію культурного бойкоту (Cancel Russian Publishing): офіційно та публічно вимагати від міжнародних агенцій повного припинення продажу ліцензій у РФ. Кожен іноземний автор має знати: підписуючи контракт із російським видавництвом, він стає спонсором знищення дитячих книгарень у Києві чи Харкові.
2. Публічний “шеймінг” колаборантів: Асоціація повинна збирати та оприлюднювати списки західних видавництв, які продовжують торгувати з Росією, апелюючи до їхньої репутації на міжнародних майданчиках.
3. Ініціювати офіційні звернення та відозви: розіслати детальні звіти про кожен знищений склад і офіс усім іноземним видавничим союзам, вибиваючи окремі прес конференції на кожному міжнародному книжковому заході.
4. Залучати цільові гранти: тиснути на великих світових гравців для створення екстрених фондів відновлення української поліграфії та видавництв за рахунок ізоляції російського капіталу.

Все залежить від нас і від нашої здатності тиснути на власні інституції. Ми маємо діяти агресивно, безкомпромісно та системно за кордоном. Світ має нарешті зрозуміти: не можна одночасно захоплюватися гуманізмом у літературі та фінансувати лінгвоцид в Україні.
—
Фото з ФБ-сторінки Віктора Круглова