Щоб зварити юшку, потрібна риба. Річкова. Свіжозловлена. Різна. Від окунців – до карасиків. Якщо щука, то вже буде – королівська юшка. Але цілком можна й без щуки.
До риби треба трохи картоплі, моркви, цибулі, жменю рису або пшона і дрібку солі. Величезний чавунчик. Триногу. Дрова. Велику дерев’яну саморобну ложку з липи, щоб мішати юшку. І маленький складаний ножик, аби краяти свіжий чорний хліб.
Щоб зварити найкращу юшку у світі, вам насправді потрібен наш тато. Який варить таку юшку, що таку ніхто не варить.
Літню. Із димом. Гарячу – гарячу. Таку, щоб сиділи рядочком і дружно сьорбали, обпікаючи губи і язики, його троє давно дорослих доньок. А мама дивилася на те й усміхалася, бо таку юшку в чавунці вміє варити лише її чоловік…