Категорії Щоденник

Про кораблі і воду

Є приказка про корабель, який, хоч і залізний, а у воді не тоне. Допоки вода – навколо, а не в ньому. Але варто воді опинитися в трюмі, кораблеві одразу світить морське дно і підводне царство назавжди.

Так із думками: усе гаразд, допоки вони не починають роз’їдати мізки. Безвихідь, порожнеча, вічний пошук винних, самоїдство, апатія і небажання рухатися далі вдаряються об борт і пробивають дно. А ти ж подеколи – не всюдихідний лайнер, а крихітний, хоча й міцний, кораблик.

З думками не буває просто: вони приходять і надійно гніздяться в мізках, щоб копирсати їх і копирсати своїми тисячами “але”, “якби”, “однак”. І корабель уже не помічає айсбергів, і корабель прямує стрімко назустріч дну.

Не думати – не можна. Але це не привід віддавати на поталу думкам – себе. Своє натхнення, свою радість, плани, мрії, дії. Не привід опускати руки і вітрила.

І кораблі так створені, щоби уміти ходити по воді.

About the author

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *