Categories Щоденник

Мої улюблені запитання

Чимало людей ставлять запитання, відповісти на які практично неможливо. Але можна спробувати.

 Ти точно знаєш, що треба саме так? 
Ні, у більшості випадків, я не знаю, як саме треба. Але ж треба якось дізнатися. Тому зроблю – і дізнаюся.

 А хто потім за все відповідатиме?
Ну, хто-хто? Хто робив, той і відповідатиме.

 А як ти думаєш, що вони про це подумають?
Насправді я не думаю, що вони про це подумають. Якщо ж мене цікавитиме їхня думка, я не думатиму про неї, а піду до них і спитаю.

 Ти думаєш, це хтось оцінить?
Ні, насправді не думаю. Але сподіваюся. Десь глибоко в душі. Дуже глибоко. Можливо, на самісінькому дні.

 Ти – що, тут найрозумніша?
Звісно, ні. У той момент, коли я зрозумію, що я тут найрозумніша, то піду в інше місце. Але поки що ще не пішла.

 Як ти могла таке зробити?
Якби не могла, то не зробила б. А якщо зробила, то, значить, могла.

 Ти взагалі думаєш?
І взагалі думаю, і зокрема думаю. Але не про все. А треба про все? Я подумаю про це.

Ти що, нічого не боїшся?
Боюся. Усього. Але роблю усе, щоб це все про це не здогадалося.

 Кому це взагалі потрібно?
Мені. А що, ще хтось уже зацікавився?

 Як багато безглуздих запитань ти можеш придумати?
Скільки у мене є часу?

About the author

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *