Він народився 3 грудня 1722 року у родині шинкаря. Хоча шинкар той був козацького року.
Він міг обрати найпростіший шлях: стати спадковим шинкарем й доводити своїм життєвим шляхом, що істина – в вині.
Але він не не став. Бо його істина була в іншому.
Його істина ховалася у сродній праці.
Шукайте сродну працю, казав він.
І буде неважливо, чи гарно ви печете хліб, чи вчите дітей, чи пишете закони, чи носите цеглу для зведення храму. Усі справи – однаково важливі. Але набагато важливіше – щоб це була ваша справа. І ви пекли хліб, вчили дітей, писали закони чи носили цеглу для зведення храму не з примусу і не за гроші, а тому, що коли ви це робите – душа бринить і співає від щастя.
Ну, а щодо вина, то “Лід на те й родиться, аби танути”, – писав він. Хоча це не лише про вино. І не лише про лід.

Він насправді чимало написав. Різного й важливого.

Про те, що добрий розум робить легким будь-який спосіб життя. Звісно, тут можна посперечатися, кому ведеться простіше: розумному чи дурному. Але із філософії слів не викинеш.

Чи про те, що не все неприємне на смак обов’язково має бути отрутою. І тут йдеться про матерії значно глибші й далекосяжніші, ніж просто про їжу та питво, які перевіряються язиком.
Хоча, будьмо чесні, дехто за межі смаку наїдків та напоїв так жодного разу за життя й не вийшов. Навіть – у тлумаченні філософських істин.

Або ж завжди актуальне: “бери вершину і матимеш середину”. Хоча і досі чимало хто вірить, що в екстреній ситуації на нього раптово зійде небувале натхнення або відкриється трєтє око, і він продемонструє усі свої найглибші таланти. Треба змиритися: у хвилини стресу ми демонструємо лише добре відпрацьовану навичку. Це – гірка правда.
Утім, не варто звужувати глибоку філософську думку до однієї простої тези. А ось до вершини прямувати – варто й треба.

Чи класичне: “З усіх утрат втрата часу найтяжча”. Як на мене, то це просто мусить стати гаслом Фейсбуку. Щоб як нагадування висіло на кожній сторінці.
Але щось підказує, що Цукерберг не погодиться.

Зрештою, романтичне: “Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю”.
Хоча це не лише про любов, яка кохання. Точніше, не лише про неї. І не про неї лише. А про стиль життя і мислення.

Переповідати й цитувати Григорія Савича Сковороду можна довго. І це – буде безкінечно. Бо, як відомо, світ його ловив. І нічого у світу не вийшло.
І в нас не вийде.
Але почитати на сон прийдешній варто.
Раптом саме вам вдасться зловити?
Якщо не всього Сквороду, то хоча б пару-трійку афоризмів.
Він би зрадів, аби у вас вийшло.

З Днем народження, Григорію Савичу!