У ранковій пекарні збожеволіти можна від запаху круасанів, булочок, рогаликів, хлібців, кмину, кориці, підгорілого цукру, свіжої кави.
– Я б з’їв усе тут, – щиро каже хлопець дівчині. – Що ти будеш?
– Я нє кушаю, – шипить осудливо вона.

Їм би оце зараз вийти з пекарні й розбігтися раз і назавжди одразу. І тоді не доведеться через роки клеїти пластирем серця й шукати винних.
Але він натомість купує круасан з шоколадом, булочку з сиром і дбайливо посипаний маком великий бублик. Допоки вона ображено підібгавши губки вдавано байдуже дивиться вікно.

Що тут скажеш. Хіба, що те, що в російській мові слово “кушать” вживається лише в двох висловах: “кушать подано” і “дитя (ребенок) кушает”.
Усі інші – банально їдять. Навіть красавіци.